Кому ти така потрібна?
Світлано, не фотографуй мене в профіль. Не треба, Марія кинула розлючений погляд на фотографку з їх прес-служби. Навіщо ти знімаєш звідти?
Маріє Володимирівно, я всіх фотографую, збентежилася Світлана, яка метушилася навколо круглого стола з почесними гостями. Хочу, щоб усі були на фото.
Мене знімай тільки прямо й ось звідси. Зрозуміла? Будь ласка. Тільки прямо, з цього ракурсу. Дякую, відрізала Марія. Колеги, повернімося до обговорення контракту.
Гості з подивом дивилися на Марію Володимирівну, але ніхто нічого не сказав. Вона була керівницею, і їй можна було все навіть командувати фотографкою під час укладання багатомільйонної угоди.
Світлана тепер прицілювалася уважніше й стежила, щоб Марія завжди дивилася в обєктив і ні в якому разі не потрапила в кадр у профіль. Про це їй давно казали колеги, але вона забула і ось отримала догани. Хоча чесно не розуміла, що поганого в цих фото збоку. Адже все ж було добре.
Але для Марії Володимирівни не мало бути «добре» чи «нормально». Все мало бути ідеальним. Так їй завжди казала мати:
Марусю, ти маєш бути ідеальною. Ідеальною для чоловіка, дітей, колег і для цього світу. Люди мають дивитися на тебе й казати: вона ідеальна.
Мамо, я дуже стараюся.
Знаю, доню. Але недостатньо. Ти пішла до школи у погано випрасуваній блузці. Хіба так можна? Чому не випрасувала, як я казала?
Я прасувала, але складки все одно залишилися Я думала, це непомітно, понизила голос Маруся.
Коли блузка добре випрасувана ніхто не помітить. Коли погано помітять усі. Памятай це.
Добре, мамо, Маруся всмоктала ніс. Їй було так болісно й страшно розчарувати матір.
І не три свій ніс, Марусю. Він у тебе й так великий. А коли ревеш займає пів обличчя. Ну хто так народжується?.. І ще ця горбинка. Коли у вас шкільне фото?
У вівторок.
Будь ласка, потренуйся перед дзеркалом як сісти й дивитися, щоб ніс не виглядав таким великим.
Добре, я спробую.
Дивися прямо й трохи нахили голову. Так буде краще. Давай, зараз же спробуй. Отак, так, добре.
Маруся, з очима, повними сліз, повертала голову перед дзеркалом, але ніс із горбинкою з будь-якого ракурсу їй видавався величезним. Хоча, якби мати не згадувала про нього так часто може, вона б його й не помічала.
У такі моменти мати часто повторювала: «Не будеш ідеальною заміж тебе не візьмуть. Залишишся сама на все життя».
Цього Маруся боялася найбільше. Тому працювала над собою, щоб стати тією самою ідеальною жінкою. Тіло, схильне до повноти, виснажувала дієтами й пробіжками. Жодних пиріжків, морозива чи піци. Лиш ненависна гречка, куряча грудка, салат із зелених овочів і чай. Вона мусила бути ідеальною в навчанні зубрила все від корки до корки. Адже гідному чоловікові не потрібна товста й дурна. Тому вона мала бути гарною, розумною, освіченою й заможньою. Кому потрібна утриманка?
Маруся закінчила економічний факультет, потім курси маркетингу й постійно підвищувала кваліфікацію. Вона знала дві мови, розбиралася не лише в правильному харчуванні, а й у мистецтві, літературі, живописі. Хотіла бути ідеальним фахівцем і ідеальною дружиною.
Із Сашком вона познайомилася після університету. Він був непоганий, вона ідеальна: висока, струнка, підтягнена, з гарним манікюром, укладкою «волосок до волоска», випрасуваною сорочкою, строгими брюками зі стрілками й стильними прикрасами. А ще Марія чудово готувала адже знала: шлях до серця чоловіка лежить через шлунок.
Сашко був із звичайної родини, без особливих талантів чи перспектив. Працював юристом, займався нудними документами й не сяяв інтелектом. Але був гарний: високий блондин з блакитними очима й тонкими музичними пальцями. Поруч із ідеальною жінкою мав бути ідеальний чоловік, чи не так? Він звернув на неї увагу, і Марія, яка боялася залишитися сама, одразу взяла його в обійми. А Сашко, в принципі, не заперечував: дружина працювала, тримала будинок у чистоті, добре готувала й ідеально доглядала за ним. Він завжди був нагодований, носив випрасуваний одяг і вичищені до блиску черевики. Разом вони нагадували кадр із серіалу про щасливу сімю.
Через два роки після весілля в Марії й Сашка народився син. Тут Марія тепер усе взяла під контроль. Навіть купила книжку «Як виховати ідеальну дитину» і робила все строго за нею. Складала раціон, купувала розвиваючі іграшки, підбирала модний одяг і найдорожчі дитячі речі не дай Боже, хтось подумає, що в них немає грошей на дитину!
Для Марії дуже важливим було те, що думають колеги, друзі, сусіди й просто незнайомі люди. Наче їй потрібне було підтвердження, що вона ідеальна така, якою її робила мати. Марія купила