**Чоловік на півставки**
Чудово. Зробив дружині ляльку і під мамину спідницю? Ні, сину, так не вийде. Я тебе ховати не буду.
Та який тут ховати? Я ж не назавжди… Просто перепочити хочу, розумієш? Там вона кричить, плаче, потім вибачається, знову кричить… У мене вже нерви на межі, навіть чуже дихання дратує!
Ти перепочинеш на тому світі, проказала Тетяна, рішуче крокнувши вперед. Одружився терпи. Це тобі не табір «Артек», а сімя. Чи ти думав, що будете все життя по клубах бігати та кіно дивитися?
Максим відвів погляд і безпорадно здригнув плечима. Він хотів щось сказати, але слів не знайшлося. Син поставив сумку на підлогу, ніби все одно збирався прорватися до матері, навіть крізь її обурення.
Тетяна миттєво насупилася.
Ні! Ніяких ночівель. Ніяких вечерь. Не підеш сам викличу поліцію. Серйозно. Оце менше, втомився він…
Максим завжди поводився так. Дивився безпорадно й провинувато, але в очах миготіли іскорки образу.
…Син із дитинства був майстром ухиляння. Поки старший брат працював на городі, Максим скаржився на живіт і лежав із температурою. Тетяна бігала з ним по лікарях, доки не зрозуміла, що її молодший просто дуже артистичний і хитрий.
Одного разу, коли син знову «захворів» перед контрольною, вона просто витягла його за комір із ліжка. Він нишпорив, скаржився та хлипав, але йому довелося йти.
Ось помру прямо в класі будеш знати… образливо бурмотів він, сопучи. Ольга Миколаївна тебе наругає, що ти мене хворого до школи відправила. Тебе, а не мене.
Тетяна сміялася, хоч навіть тоді розуміла це не смішно. Максим міг півдня будувати замки з конструктора, але прибрати за собою тарілку для нього було трагедією всесвітнього масштабу. Домашнє завдання робив лише після крику. За будь-якої проблеми біг до мами з очима нещасного цуценяти.
І хоч Тетяна намагалася це припинити, звичка звалювати відповідальність нікуди не поділася.
У Олени, дружини Максима, був непростий характер. Спочатку вона була лагідною, ніжною та уважною. Майже в рот дивилася.
Вона мені кілька разів навіть каву до ліжка приносила. Мам, ось таку дружину я й хотів, ділився син.
Але Тетяну такими штучками не провести. Вона знала: на початку стосунків кожен намагається показати себе з найкращого боку. До того ж Олені був лише двадцять один рік. Майже ніякого досвіду, зато бажання сподобатися на цілий візок.
Достатньо було одного святкового обіду, щоб Тетяна відчула: за маскою слухняної дівчини ховається маленький вулкан. Коли Максим попросив принести виделку замість ложки, Олена підвелася, але роздратовано видихнула. Коли він жартівливо назвав її капризулею, вона посміхнулася, але непомітно скривилася.
А коли небога Тетяни необачно відгукнулася про салат, Олена різко підвелася зі столу, стиснувши губи.
Ой, мамі забула подзвонити! сказала вона і пішла на кухню.
Тетяні здалося, що нікому вона так і не подзвонила. На кухні було тихо.
Ти б із нею обережніше, сину. Впевнений, що це твоє? обережно запитала вона, коли Олена пішла. Не найгірша дівчина, тобі саме така й потрібна, щоб підганяла, але…
«Але ти не розумієш, на що підписуєшся», подумала Тетяна, хоча вголос так і не сказала.
Мам, у нас усе гаразд. Ти надто сувора до неї. Вона буває емоційною, але це ж не проблема, відмахнувся Максим.
Не проблема… Для Тетяни це справді не було проблемою. Вона навіть бачила в цьому плюси. Так, Олена з характером, але зате пробивна й самостійна. Свого добється. І Максиму розслаблятися не дасть.
Але чи готовий до цього Максим? Як показало життя ні, не готовий.
Через півроку після весілля Олена й Максим прийшли до Тетяни з тістечком та широкими усмішками.
Мам, скоро станеш бабусею!
Тетяна ледь не подавилася. У неї перехопило горло, а долоні миттєво спітніли. Вона поправила окуляри й уважно подивилася на молодят. Ті сяяли, ніби виграли мільйон.
Ви що? вирвалося в Тетяни. Ще й року разом не прожили, а вже діти?
Максим здивовано підніс брови: не чекав такої реакції. Олена опустила очі й нахмурилася. Було ясно переконувати їх марно.
А що такого? Ми ж чоловік і дружина, у нас сімя, промимрив Максим.
Тетяна важко зітхнула. Та ці двоє самі ще діти! Куди їм ще й третє? Вони й гадки не мають, що таке засинати від втоми під душем. Але пропонувати альтернативи вона не стала. Ще виявиться винною. Якщо вже сталось нехай.
«Від мене все одно нічого не залежить», думала вона. Але Тетяна помилилася. Волею долі кермо раптом опинилося в її руках.
Як це сталося? Поступово. Спочатку це була мила звичка. Максим почав заїжджати до матері на обід. Ка