**Щоденниковий запис**
“Дівчата, пробачте мене,” промовила вона. “Я такий скандал влаштувала! Вас звинуватила!”
“Де мій плед?! Де він?!” голос Наталії Петрівни лунав по всій хаті, аж старі шпалери в передпокої здригалися. “Оксано! Оксано Михайлівно! Негайно поверніть мій плед!”
“Який ще ваш плед, Наталіє Петрівно?” із кухні виглянула сусідка по комуналці, витираючи мокрі руки об фартух. “Ви що, з глузду зїхали? Який плед?”
“Не вдавайте! Мій вовняний плед, той самий, що покійна мати мені заповіла! Я точно знаю, що ви його взяли!”
Оксана Михайлівна гучно зітхнула й вийшла в коридор, де вже зібрались інші мешканці комунальної квартири. Дідусь Іван Степанович визирнув із кімнати у домашніх капцях, а молода Соломія із немовлям на руках завмерла біля дверей, приспівуючи дитині.
“Наталіє Петрівно, заспокойтесь!” спробував втихомирити пенсіонер. “Який галас підняли! Дитина вже плаче!”
“А мені байдуже на дитину!” скрикнула Наталія Петрівна, розмаху