Захарко хлопець тихий, лагідний. Живе з батьками в селі, або таким уродився, або так виховали. Ніяких проблем Клавдія та Семен із сином не мали. Завжди слухняний.
У сусідньому дворі постійно лунали крики та сваряться. Варка сусідка Клавдії та Семена сама виховує двох синів, Мішку й Тимка, різниця в роках невелика. Та такі жваві, особливо старший Мішка, що Варка вже й не знає, як його приборкати.
Мішко, знов ти брата чіпляєш? Ну почекай же ти лунає з двору.
Він перший лізе! Хай не дражниться, а ти завжди за нього стоїш! відповідає Мішко, підвищуючи голос.
Отак мені й відповідаєш? чується з двору.
І так щодня. Варка скаржилася Клавдії:
З моїми ледарями спокою нема. У вас завжди тихо та мирно. А Захарко ваш такий спокійний, заздрю тобі, Клаво. Та й чого казати у тебе й Семен тихий, у нього, мабуть, і син пішов. А мій був гарячий, сварливий, от і голову склав рано, через свій характер. Якби не пив, то й не втопився б Мішко точна копія батька, а Тимко трохи тихіший, але тепері не поступається. Ох, доля моя
Так, Варко, справді твої хлопці жваві та голосні. На батьківських зборах про твого Мішку класна так лаяла, що аж страшно. Ти ж не ходиш.
Їхні сини Захарко та Мішко вчилися в одному класі, дружили, разом ходили до школи. Захарко вчився нормально, а Мішко ледве тягнув.
Не ходжу я до школи. Соромно слухати скарги на моїх бешкетників, особливо на Мішка. Та й на роботі я Не повіриш, Клаво, йду вулицею, коли побачу вчителів моїх хлопців відвертаюсь, щоб не зустрічатися. Знаю, почнуть скаржитися, а мені соромно, аж уся червонію. Заздрю тобі, щиро заздрю. У тебе Захарко хлопець як хлопець, а в мене махнула рукою Варка і пішла додому.
Хлопці виросли. Мішко лишився таким же бешкетником, після девятого класу кинув школу, Тимко ще вчився.
Вивчуся на водія, відслужу в армії, а там і одружуся, такі плани були в Мішка.
Із Захарком вже спілкувалися як із дорослим. Він лишився тихим та лагідним. Любив літом самотужки блукати лісом, збирати гриби. Ввечері сидів на сходах і пив чай. Любив читати.
Після школи навчився на електромонтера, із села їхати не збирався. Та й батьки не пустили б. Один син.
Тут твоє коріння, сину, тут і житимеш, давно вирішив Семен, а Захарко й не суперечив.
Коли навчався, щодня їздив до райцентру автобусом всього півгодини. Місто йому не подобалось, народу багато. Із дівчатами не дружив, хоча деякі й позирали на нього. А найсміливіші самі запрошували в кіно, якщо не знали, що він соромязливий. Він відмовлявся, пояснюючи, що треба встигати на автобус.
Захарко, гляди, не звязуйся із міськими дівками, попереджала мати. Вони всі жваві, і не помітиш, як у пастку потрапиш.
Та годі, мамо відмахувався син.
Він бував у сільському клубі, спілкувався з місцевими хлопцями, часто тусувався з Мішком. Але на дівчат особливо не звертав уваги, тому й вони до нього так само ставилися. Ніхто не знав, але Захаркові в старших класах подобалася дівчина Танька, на рік молодша. Але ніколи про це нікому не говорив, боявся її.
Наодинці з собою лаявся:
Чому я не такий сміливий, як Мішко? Біля нього дівчата юрбами, а я Я їх навіть боюся, червонію, ніякуюсь Подобається мені Танька, але ніколи в цьому не зізнаюся, тим більше їй. А раптом вона сміятиметься? Куди вже мені Коли Танька поруч, у мене навіть коліна трусяться. Мабуть, так і залишусь самотнім. А Мішко вже й одружується
Захарко, готуйся на моє весілля. Буде в клубі. Дівчата із Вірчиного села приїдуть. Не проґав шанс, а то так і залишишся сам, сміявся Мішко.
Віра, наречена Мішка, із сусіднього села, за чотири кілометри. Там і знайшов кохання сусід Захарка. Хоча багато місцевих дівчат за ним зітхали.
Гаразд, Мішку, обовязково прийду, пообіцяв він.
Весілля у Мішка було галасливе, веселе. У Віри свідкою була подруга із того ж села. Був теплий літній вечір, грала музика, гостей багато. Дехто танцював, а Захарко сидів за столом або виходив на вулицю у приміщенні було душно.
Ось тут його і примітила жвава свідка Даринка. Спочатку спостерігала за ним. Захарко був високим, із темним волоссям та сірими очима, тому дівчата, які його не знали, звертали на нього увагу.
Привіт ближче, почув Захарко сміш