Мати забула про мій день народження
Оленка прокинулася від звуків посуду на кухні. Мама вже схопилася, як завжди рано, готувала сніданок татові перед роботою. Дівчинка потягнулася, посміхнулася й прислухалася чи не почує вітання з кухні? Та звідти лунали лише звичайні ранкові розмови про те, що знову починається дощ і парасольку забули в автобусі.
Оленка сіла на ліжку, поправила піжамку з рожевими слониками. Сьогодні їй виповнювалося девять років. Цілих девять! Учора вона кілька разів нагадувала мамі, що завтра в неї день народження, а мама кивала й говорила: «Звісно, сонечко, звісно памятаю». Але зараз чомусь ніхто не поспішав її вітати.
«Оленко, снідати!» гукнула мама з кухні своїм звичайним голосом, без жодної урочистості.
Дівчинка швидко вдяглася й вибігла на кухню. Тато сидів за столом із газетою, мама розкладала по тарілках омлет. Оленка завмерла в дверях, чекаючи.
«Доброго ранку, доню», сказав тато, не відриваючись від газети. «Сідай снідати, а то в школу запізнишся».
«Доброго ранку», тихо відповіла Оленка, підходячи до столу.
Вона сіла на своє місце й чекала. Може, вони просто хочуть зробити сюрприз? Може, зараз винесуть торт чи подарунки? Але мама, ніби нічого не сталося, поставила перед нею тарілку з омлетом і склянку молока.
«Їж, не барися. Сьогодні багато уроків, сили знадобляться», сказала мама, витираючи руки рушником.
«Мамо, а ти памятаєш, яке сьогодні число?» обережно спитала Оленка, покручуючи виделкою яєчню.
«Пятнадцяте жовтня. А що?» мама подивилася на доньку розсіяно, вже думаючи про свої справи.
«Та нічого, просто спитала», Оленка опустила очі в тарілку.
Пятнадцяте жовтня. Мама памятала дату, але не памятала, що вона значить. У Оленки защеміло десь у грудях, але вона намагалася не показувати засмучення.
Тато допив каву, поцілував маму в щоку й Оленку в маківку.
«Ну, я побіг. Побачимось увечері», сказав він, натягуючи куртку.
«Бувай, тату», прошепотіла Оленка.
Залишилися вони з мамою удвох. Мама збирала зі столу, наспівуючи щось під ніс. Оленка доїла омлет, хоча він здавався безсмачним, як картон.
«Мамо, давай сьогодні щось спек