Сонце після дощу
Галю, заходь. Мій у льосі був, набрав трохи картоплі для тебе.
Галина повернула до подвір’я сусідки.
Ой, дякую, тітонько Марино, обовязково поверну.
Та з чого повернеш? Ох, лишенько. “Поверне” вона Треба було раніше думати, коли дітей народжувала. Петрик ніколи нормальним чоловіком не був.
Галина проковтнула образливі слова знала, що до зарплати ще тиждень, а на одному молоці довго не проживеш. Та й діти вдома чекають троє. Петрик, про якого казала сусідка, був її чоловіком, тепер колишнім. Рік тому він дізнався, що держава на трьох дітей ні квартири, ні машини не дасть, швиденько зібрав речі й заявив, що в такій злидні жити відмовляється. Галя тоді якраз мила посуд і навіть тарілку випустила з рук.
Петре, ти що це кажеш? Ти ж чоловік. Піди на нормальну роботу, де добре платять і не буде злиднів. Це ж твої діти! Ти завжди казав, що хочеш багато дітей
Хотів, але не знав, що державі на нас наплювати. А працювати впусту немає сенсу, відповів Петро.
Галя опустила руки.
Петре, а як же ми? Як я сама з ними впораюся?
Галю, не знаю. І взагалі, чому ти не наполягала, щоб зупинитися на одній дитині? Ти ж жінка, мала розуміти, що таке може статися.
Вона не встигла нічого відповісти Петро вискочив із хати і майже побіг до автобуса. Сльози навернулися на очі, але вона побачила три пари дитячих оченят. Сашко був найстарший, цього року до школи. Мишці всього пять, а їхня зірочка Марійка два. Галя ковтнула, посміхнулася.
Ну, хто за млинці?
Діти радісно заверещали, і тільки Сашко ввечері спитав:
Мам, а тато вже не повернеться?
Вона на мить завагалася, але потім просто сказала:
Ні, сину
Хлопчик трохи посопів, а потім додав:
Ну і нехай. Ми самі впораємося. Я тобі допомагатиму.
Коли Галя поверталася з вечірнього доїння, знала малята вже нагодовані й у ліжках. І кожен раз дивувалася, як її син так швидко подорослішав.
***
Подякувавши за картоплю, вона пішла додому. *”Господи, коли вже потеплішає? Якась ненормальна зима цього року”* Картоплі вистачило б, але одного разу мороз так ударив, що навіть у льохах вона промерзла. Селяни їх жаліли у селі люди добрі, але постійно нагадували, яка вона дурна. А що в ній дурного? Зараз вона не уявляла, як би жила без когось із дітей. Як би не було важко, але вони справлялися. Хотілося нової од