І що? У нас із Богданом усе гаразд. Ми зразкова сімя, ніяких порушень, діти виросли гідними людьми.
Богдане, знову ключі забув? Надія Степанівна зітхнула, почувши за дверима знайоме покликування. Чоловік ніколи не дзвонив стояв і чекав, поки вона сама здогадається відчинити.
Забув, буркнув Богдан, продираючись у вітальню. Поспішав зранку, нарада була важлива.
Надія дивилась, як він знімає черевики, залишаючи їх посеред коридору, і мовчки переставляла на місце. Сорок років шлюбу навчили її не сваритися через дрібниці. Богдан працював головним інженером на заводі, відповідав за серйозні проекти, вдома хотів спокою. Ну й що з того, що вона за ним черевики прибирала?
Як на роботі? спитала дружина, наливаючи йому борщу.
Та як завжди. Начальство тисне, робітники не розуміють, обладнання старе. Але справляємось, Богдан автоматично гортав газету, не відриваючи очей.
Надія хотіла розповісти про сусідку Олену Михайлівну, яка скаржилася на сина-пияка, але передумала. Після роботи Богдану чужі проблеми не потрібні.
До речі, раптом підвів голову чоловік, Степановичу запропонували підвищення. Переводять у Київ, у головне управління. Хороша посада, зарплатня втричі більша.
Що ж, добре для нього, кивнула Надія, прибираючи зі столу.
Він мене рекомендував на своє місце, тихо додав Богдан.
Надія завмерла з тарілками в руках.
Як це?
Директор вирішить на наступному тижні. Якщо все складеться, стану заступником головного інженера. Оклад майже вдвічі більший, соцпакет, відпустка довша.
Богдан говорив спокійно, але Надія почувала у його голосі приховане хвилювання. Вона знала чоловіка як облупленого. Він мріяв про цю посаду роками, але ніколи не виявляв амбіцій відкрито.
Богдане, це ж чудово! вона сіла поруч, взяла його за руку. Ти заслужив це підвищення. Стільки років чесно працював, ні разу не підвів завод.
Ще невідомо, чи дадуть, чоловік знизав плечима, але по його обличчю Надія бачила він уже уявляв себе на новій посаді.
Весь вечір Богдан був незвично жвавим. Розповідав про нові проекти, які зможе реалізувати, про відрядження, про те, як нарешті куплять нову машину замість старих «Жигулів». Надія слухала і раділа разом із ним. Після вечері вони навіть врубили музику й потанцювали на кухні, як у молодості.
Наступного дня Надія зустріла у дворі Марію, дружину того самого Степановича.
Вітаю! посміхнулася сусідка. Сьогодні Сергій розповів, що Богдан може зайняти його місце. Чудова посада, ми щиро за вас ради.
Дякую, але ще нічого не вирішено, обережно відповіла Надія.
Та що ви! Все практично вирішено. Сергій каже інших кандидатур навіть не розглядають. Богдан же найкращий спеціаліст у відділі, всі його поважають.
Надія йшла додому із полегшеним серцем. Значить, не дарма Богдан сподівався. Якщо Степанович так каже, то підвищення майже гарантоване.
Вдома вона вирішила приготувати святкову вечерю. Сходила до крамниці, купила мяса для печені, улюблені тістечка Богдана. Готуючи, наспівувала пісеньку. Давно вона не почувалася такою щасливою.
Богдан повернувся пізно, втомлений і якийсь похмурий.
Що сталося? зтривожилася дружина.
Та нічого особливого. Звичайний робочий день, він сів за стіл, але навіть не доторкнувся до їжі.
Богдане, ну чого м