Ти знаєш, він зовсім вийшов з-під контролю. Навчається погано, додому пізно повертається…
Оксана Михайлівна поставила на стіл дві чашки з кавою та підсунула до подруги тарілку з печивом. За вікном мрячив жовтневий дощ, а в хаті було затишно й тепло. Наталя, як завжди, виглядала бездоганно охайна зачіска, легкий макіяж, елегантна сукня. У свої пятдесят вісім вона вміла доглядати за собою.
Оксанко, дякую тобі велике, що погодилась допомогти, Наталя взяла чашку й подякувала усмішкою. Чесно кажучи, я вже не знала, до кого звернутися.
Та годі тобі, Наталко, ми ж стільки років дружимо. Звичайно, допоможу, Оксана сіла навпроти й уважно подивилась на подругу. Розказуй усе по порядку. Що трапилося з твоїм Андрійком?
Наталя зітхнула й провела рукою по скронях.
Ти розумієш, він зовсім відбився від рук. Навчається погано, додому пізно приходить, а вчора я знайшла в його кишені якісь пігулки.
Господи, Оксана притиснула руку до грудей. Це наркотики?
Не знаю. Може бути. Я так злякалася. А він нічого не пояснює, лише грубить. Каже, що це не моя справа.
Оксана похитала головою. Вона добре знала Андрія онука Наталі, сімнадцятирічного хлопця, який залишився без батьків і жив із бабусею. Раніше він був слухняним хлопчиком, але останнім часом став якимось похмурим і замкнутим.
Що ж ти пропонуєш? запитала Оксана.
Мені потрібні гроші на приватного детектива, Наталя говорила тихо, майже шепотом. Хочу дізнатись, з ким він спілкується, де гуляє. Може, потрапив у погану компанію.
Скільки треба?
Тридцять тисяч. Я знаю, що це багато, але обіцяю повернути через місяць. Як тільки отримаю пенсію.
Оксана не роздумуючи підвелася й пішла до шафи, де зберігала заначку. Наталя була її найкращою подругою вже понад двадцять років. Вони познайомились на роботі, коли обидві були ще заміжніми, виховували дітей, будували плани на майбутнє. Потім доля розвела їх у різні міста, але вони не втратили звязок. Листувались, дзвонили, навідували одна одну.
Коли Оксана овдовіла, саме Наталя підтримувала її, допомагала пережити горе. А коли в Наталі сталася трагедія загинули її син та невістка в автокатастрофі, залишивши маленького Андрійка, Оксана негайно приїхала й допомагала організувати похорони, оформити опікунство.
Тримай, Оксана простягнула подрузі конверт із грішми. І не думай про повернення. Якщо знадобиться ще, скажи.
Наталя взяла конверт і міцно обійняла Оксану.
Ти в мене найкраща, прошепотіла вона. Не знаю, що б я без тебе робила.
Вони ще довго сиділи на кухні, пили каву й розмовляли про життя. Наталя розповідала, як важко виховувати онука одною, особливо в підлітковому віці. Оксана радила, ділилась досвідом виховання власного сина.
А твій Іванко як? запитала Наталя. Давно його не бачила.
Добре живе. Сімя у нього чудова, робота стабільна. Тільки дзвонить рідко, дуже зайнятий.
Зрозуміло. У всіх діти розлетілися хто куди.
Наталя зібралась іти лише ввечері. Оксана провела її до ліфта, вони попрощались, і подруга зникла за зачиняючимися дверима.
В хаті стихло. Оксана прибрала посуд, полила квіти на підвіконні й сіла до телевізора. Але фільм не йшов у голову усе думала про Андрія. Добрий був хлопчина, чемний, розумний. Невже справді звязався з наркотиками?
Наступного дня Оксана пішла до поліклініки на плановий огляд. У черзі до терапевта сиділа її сусідка Ганна Степанівна.
Оксанко, привіт, привіталась сусідка. Як справи? Щось давно тебе не було видно.
Та все гаразд. Подруга вчора приїжджала, у неї проблеми з онуком.
Яка подруга? Та, що на чорній іномарці їздить?
Оксана здивувалась. Наталя справді приїхала на машині, але ніколи не казала, що у неї є автомобіль.
Може бути. А звідки ти знаєш?
Та я бачила, як вона від твого підїзду відїжджала. Гарна машина, дорога, мабуть.
Оксана нахмурилась. Якщо в Наталі є така машина, нащо їй позичати гроші? Але потім подумала, що, можливо, машина не її. Може, хтось підвіз.
Через тиждень Наталя подзвонила й повідомила гарні новини.
Оксанко, уявляєш, з Андрійком усе гаразд! Виявилось, що пігулки були звичайні вітаміни. Він просто соромився признатись, що почав ходити до спортзалу й пє спортивні добавки.
Слава Богу, полегшено зітхнула Оксана. А детектив що каже?
Та який там детектив. Ми з Андрійком поговорили по-душному, і він усе розповів. Виявилось, закохався у дівчину з паралельного класу, тому й поводився дивно. Молодість, знаєш.
Оксана усміхнулась. Справді, під