**Ненормальна**
Тарасе, впусти мене. Впусти! Я твоя мати! Ти мусиш дати грошей, інакше мене не приймуть назад, за дверима монотонно лунали удари, а голос не втихав, ти зобовязаний!
Тарас притулився до дверей і заплющив очі. Ні, він не відчинить! Досить того, що все дитинство він прожив із цим клеймом «не такого, як усі».
Хлопець пройшов у кімнату, ліг на ліжко, надів навушники й увімкнув музику на всю гучність.
Своє раннє дитинство Тарас памятав погано. Здається, на пятий день народження йому подарували машинку на радіокеруванні, був торт і друзі з дитсадка. Батько тоді ще був поруч.
А потім до їхнього дому заселилися люди з тієї дивної організації. І на цьому свята для хлопчика закінчилися.
Його мати досить швидко потрапила під вплив братства. Батько на тлі її божевілля пішов із с