Того ранку моя кішка Марічка поводила себе дуже дивно. Зазвичай вона дрімала до обіду, граючись уві сні лапками, але цього дня вона метушилася з самого ранку, ніби під нею пекло.
Весь день вона не виходила з кухні. Щоразу, як я заходила, Марічка сиділа на газовій плиті то голосно й настирливо нявкала, то раптом шипіла у бік стіни.
Я кілька разів брала її на руки й виносила, думаючи, що вона просто бешкетує чи вимагає уваги. Та варто було мені відвернутися а вона вже знову на плиті, дивиться на мене своїми великими очима, немов намагається щось сказати.
Спершу я подумала, що вона просто голодна. Насипала корму, дістала улюблені ковбаски, але вона навіть не торкнулася їжі. Це було дивно Марічка ніколи не відмовлялася від «смаколиків».
До вечора мені стало зле. Зявилася слабкість, голова крутилася, нудило. Я вирішила, що це просто втома чи тиск. Але Марічка нервувала ще більше бігала по кухні, знову стрибала на плиту, нявкала так голосно, що це вже почало мене дратувати.
І лише коли ввечері зайшов сусід Іван Петрович, щоб позичити молоток, він нахмурився й сказав:
У вас тут смердіть газом. Дуже сильно.
Викликали аварійну службу. Виявилося, що за плитою була витік чадного газу через пошкоджені труби. Газ накопичувався поступово, а симптоми, які я списувала на втому, виявилися справжнім отруєнням.
Досі думаю, що могло б статися, якби не Марічка. Вона відчувала небезпеку з самого початку. Її нявкання, шипіння, спроби утримати мене на кухні усе це було відчайдушною спробою попередити.
Ми швидко звернулися до лікарні, зробили обстеження, і, на щастя, все обійшлося. Тепер, коли Марічка поводиться «дивно», я перш за все уважно придивляюся до неї.
Того дня вона врятувала мені життя.