**Розлучення серед друзів**
Чи можна залишитися друзями, коли твої найкращі друзі розлучаються?
Я завжди вважала, що розлучення це лише про чоловіка та дружину. Виявилось, воно торкається всіх, хто з ними поруч.
Наша компанія склалася у Львові, точніше, у його передмістях там, де довгі вулиці з майже однаковими будиночками, охайними газонами та поштовими скриньками біля дороги. Спочатку ми бачилися на курсах «нових можливостей», на заходах громади, на дитячих днях народження та шкільних виставах. Через пару років ніхто вже не уявляв собі свят чи вихідних одне без одного.
У компанії було шість пар.
Ми з чоловіком.
Оля з Ігорем найближчі.
Та ще чотири сімї з дітьми приблизно одного віку.
Наш календар був розписаний, як у великої родини:
Літо поїздки на озеро, шашлики, кукурудза на грилі та День Незалежності у парку з салютом.
Осінь яблука з сидром, Гелловін та День Подяки.
Зима лижі, Різдво, Новий рік та дитячі канікули в Карпатах.
Весна Великдень з традиційними пасками.
Здавалося, ця дружба назавжди.
Поки одного дня не подзвонила Оля і спокійно оголосила:
Ми з Ігорем розлучаємося.
Я зависла, як старий телефон. Вони ж були ідеальною парою! Жодної хмаринки на їхньому сімейному небі Чи ми просто не хотіли цього помічати?
У паніці я бовкнула перше, що спало на думку:
А як же наш День Подяки у вас у підвалі? Ти ж обіцяла індичку з гречаною начинкою
Святкування все ж відбулося, але вже в нас: індичка мала зїстися.
Ігор прийшов із новою дівчиною.
Ми ж цивілізовані люди, ніяково підморгнув він друзям.
Красуня була молодша за тридцять: коси до пояса, ніжки безкінечні, а шортики ледве прикривали попу. Чоловіки непомітно ковтали слину, дружини закачували очі.
Оля фыркнула:
Ну-ну, подивимось, як вона заспіває, коли дізнається, який він жадібний!
А потім різко до мене:
Ти взагалі чия подруга?!
Вечір був зіпсований.
На зло Оля привела на наступний день народження якогось зануду в мішкуватому костюмі та круглих окулярах. Він весь вечір нудно розповідав «розумні» речі, перемішані з плоскими жартами, і зник, не отримавши підтримки ні від жінок, ні від чоловіків.
Вдома колишня пара стала постійною темою розмов.
Дружини дружно підтримували Олю.
Чоловіки, хоч і вдавали, що обурені вчинком Ігоря, таємно захоплювались.
Почалася складна дипломатія.
На мій день народження запросили лише Олю з дітьми «щоб дітям було веселіше».
На літній шашлик Ігоря з новою дівчиною: «там усі їдять і пють, спілкуватись не обовязково».
Найскладніше ювілеї.
Марія, готуючись до срібного весілля, драматично зітхнула в трубку:
Галю, я не знаю, як їх розсадити. Ми не витримаємо «перестрілку» їхніх поглядів.
Ми з нею цілу годину малювали схему розсадки:
Ігоря з дівчиною у кут за колону.
Олю біля каміна та столика з десертами.
Дітей куди вдасться.
Може, пощастить, і хтось захворіє? з надією зітхнула Марія, а потім пошепки вибачилась сама перед собою.
Кульмінація настала на випускному їхньої доньки.
Зал улюбленої піцерії, квіти, кульки, музика.
Оля з одного боку довгого столу.
Ігор з іншого.
Посередині торт, як роздільна смуга.
Дівчина Ігоря з глибоким декольте веселила юнаків, гортаючи телефон. Дружини шипіли на чоловіків поглядами. Чоловіки вдавали, що їм цікава лише піцца.
Я спробувала розрядити атмосферу:
Головне, що ви обоє тут. Дитині радість
Мороз був таким, що піцца перетворилась на кригу.
З часом усе встало на свої місця.
Ми частіше почали бачитись із Олею і цікавіше, і безпечніше.
З Ігорем спілкування звелося до рідких «лайків» та випадкових зустрічей біля «Ростика».
І я зрозуміла просту річ: розлучаються не лише чоловік і дружина. Трохи розлучаються й друзі.
Тепер кожне наше свято як засідання ООН: суворий етикет і продумана розсадка.
День Подяки, наприклад, ми святкуємо двічі:
Спочатку з Олею індичка та солодка картопля.
Потім з Ігорем стейки та його нова фея в коротких шортах.
Нещодавно я подумала: якщо хтось ще розлучиться, нам доведеться створювати окремі чати на кожне свято.
Дружба ніби жива, але тепер вона як членство у «Епіцентрі» індивідуальна, з обмеженнями та суворими умовами користування.
А інколи мені здається: якби можна було оформити розлучення по дружбі офіційно, ми б теж підписали папери без адвокатів та аліментів, але з графіком шашликів і правом на «спільних друзів по вихідних».
Розлучення штука заразна. Навіть якщо воно не твоє.