Що це за «колгоспний» наряд? сестра прилюдно вкоротила мене. Мій «подарунок» у відповідь заставив її тікати, як від пожежі
Уявіть собі сценку. Моя Олеся модний експерт, тонка, як мотузочка, завжди виглядає, ніби тільки з обкладинки журналу. А я ну, звичайна жінка. Трохи мякше, трохи кругліше. Життя йде, гормони грають що вже поробиш.
Кожна наша зустріч перетворювалась на випробування. Вона ж, звісно, «зі співчуття». Підійде, окине мене своїм сканеруючим поглядом і починається:
Марічко, а це плаття Невже тобі подобається? Ніби бабуся з Полісся його вишивала.
Марічко, ця зачіска це ж просто злочин проти стилю! Ніби з 90-х вилізла.
Ой, дівчата, подивіться на її туш! Ви ж не на карнавал збираєтеся?
І все це з такою солоденькою посмішечкою, ніби мед з очей сиплеться. А у мене після таких «турботливих» порад настрій падає нижче підвалу, і дзеркало тиждень має ховатися від мене.
Боляче? Та ще як! Я ж і так не супермодель, а тут ще й рідний людина постійно підсиплює сіль на рану.
Спершу я мовчала, сміялась, робила вигляд, що не чую. Але останньою краплею став таточин ювілей.
Я так старалася! Нова сукня, манікюр, укладка королева, і точка!
Зустрілись у ресторані, усі гарні, радісні. І от моя Олеся підходить, оглядає мене з ніг до голови і так, щоб усі почули:
Марічко, ну що це за наряд? Ніби з базару в Коростені привезли! Я б тобі щось пристойне підібрала, якби попросила
Дівчата, у мене аж підколінки задрижали. Вона ж мене при всіх зганьбила! Де ж тут свято?
І тут у мене щось клацнуло. Досить! Я ж теж можу грати в цю гру.
Глибоко вдихнула, усміхнулась як справжня леді і дала відповідь:
Олесю, дякую за турботу! Ти ж у нас головний критик усього й усіх!
Вона навіть підвелася, подумала, що я її хвалю. Ха!
Раз ти така експертка, додала я, дістаючи з-під стола гарну коробку, ось тобі подаруночок!
Усі заворожено дивилися. Вона одразу розгорнула мабуть, сподівалася на парфуми.
А там сертифікат. На консультацію до психолога. Тема: «Як бути впевненою в собі, не принижуючи інших». І я це озвучила так, що почули навіть сусіди в іншому ресторані!
Ось, сестричко, сказала я солоденько. Може, допоможеш собі знайти гармонію, а не виправдовувати свої комплекси за мій рахунок?
Її обличчя варто було бачити! Спочатку шок. Потім осяяння. Потім такий румянець, наче помідор під сонцем.
У залі засміялися. Всі її «добрі» поради тепер виглядали смішно.
І фінал. Олеся пробурчала щось, схопила сумку і як вилетить із зали!
Так, ми потім помирились. Але з того дня вона жодного разу не зачепила мою зовнішність. Тепер розмовляємо лише про погоду. І знаєте? Це дуже навіть приємно.
Ось таке було. Дякую, що дочитали! Пишіть у коментарях чи було у вас таке? І якщо сподобалось поділіться з подругою, нехай теж посміхнеться!