Тату… Марійка попросила не приїжджати на весілля… Каже, соромно їй за селянських батьків. Та як же це… Як же так, Галю… Я ж так чекав цього дня, віддати доньку заміж. А вона й бачити нас не хоче, соромиться… Та що ж це…
Алло, мамо, Олег мене заміж бере, уявляєш? Я так мріяла про це потрапити до його родини!
Галина раділа за дочку. Розумниця, красуня, їхня Марійка. Вони з батьком завжди їй допомагали та підтримували. Після школи донька мріяла вступити до модельної академії врода дозволяла.
Але потрібні були гроші. Батько продав корів і свиней, якраз вистачило на навчання. Додому в село Марійка навідувалася рідко міське життя закрутило її, як буревій. Вона почала сама заробляти на показах та фотосесіях. Батьки тішилися, що донька забезпечена.
Олег був сином великого начальника, і батько йому ні в чому не відмовляв. Зі своїми батьками Марійка нареченого не знайомила і в гості до міста не запрошувала. Казала немає часу, у них з Олегом насичене життя, постійні поїздки за кордон.
Галина працювала прибиральницею у ліцеї і часто хвалилася колегам фотографіями доньки.
Галю, а чому ж Марійка нареченого не везе познайомитись? Може, соромиться батьків?
Що ти, Наталко, Марійка нас дуже любить.
А коли вона востаннє приїжджала? І не пригадаєш. Дзвонить хоча б?
Минулого тижня дзвонила, виходить заміж. Треба з чоловіком думати, де грошей на подарунок дістати та сукні підібрати.
***
Марійко, а коли ж ви з Олегом приїдете, познайомите нас? Батько свій фірмовий горильку настоїв, хотів би зятем кутнути.
Мамо, та що кутнути він не пє. Нам неколи приїжджати, готуємося до весілля, стільки клопоту.
А коли ж весілля, доню? Нам теж треба приготуватися, одяг купити.
Мамо, знаєш що… Краще вам не приїжджати. Олег із заможної родини, на весіллі вся еліта буде, а ви… Від батька завжди смаком хліва тхне. Уявляєш, який контраст? Ви ж і виглядаєте по-селянськи, і в світському товаристві поводитися не вмієте. Як я тоді почуватимусь?
Добре, доню, ми тебе не побачимо.
Галина не знала, як сказати чоловікові. Він так чекав цього дня побачити улюблену доньку у весільній сукні, побажати щастя. Усі стіни в хаті були обвішані її фото, батько памятав кожну дату, коли вони були зроблені, і часто милувався красунею-донькою.
Тату… Марійка попросила не приїжджати на весілля… Каже, соромно їй за селянських батьків.
Та як же це… Як же так, Галю… Я ж так чекав цього дня, віддати доньку заміж. І бачити нас не хоче, соромиться… Та що ж це…
Іван зблід. Галина дала йому води та краплі у чоловіка були проблеми з серцем.
Іване, не хвилюйся так… Не підемо, нічого страшного.
Вночі довелося викликати швидку серце не витримало такого удару.
А знаєш що, Галю? Все одно підемо на весілля та привітаємо, маємо право! Хай вона нам не вказує!
Галина не хотіла, але знала чоловіка не зупинити. Знайти дату весілля було легко Олег був відомою особою, і інформація була в інтернеті. Галина попросила на роботі знайти вдома інтернету не було.
Позичила у сусідки гарну сукню, купили Іванові новий костюм, і в день весілля поїхали до міста. Увійшли до ресторану, коли весілля було в розпалі гості вітали молодих.
Тихенько пройшли до зали з букетом квітів. Коли ведучий запитав, хто ще хоче привітати молодих, Іван гукнув: “Ми хочемо!”
Олеже та Марійко, вітаємо вам зі створенням родини! Живіть у любові та злагоді, і нехай ваші діти завжди памятають своє коріння, шанують батьків і ніколи їх не соромляться. Гірко!
Іван поклав квіти на стіл молодих і, взявши дружину за руку, вийшов.
Олег здивовано подивився на Марійку.
Хто ці люди?
Це мої… рідні.
Олег вибіг за ними.
Куди ж ви? Залишайтеся!
Марійка казала, що у неї немає родичів, що батьків уже немає…
Як немає? Ми ж живі…
Ви її батьки? Навіщо вона брехала?
Соромиться нас, Олеже. Ми прості люди, не для вищого світу. От і набрехала, щоб не соромитися.
Вибачте… Я не знав…
Олеже, ти хороша людина. Не ображай Марійку, живіть щасливо!
Ні, ви залишайтеся! Ми обовязково приїдемо до вас!
Ні, ми підемо. Не хотіла вона нас бачити ми самі прийшли.
Минуло три місяці. Марійка не подзвонила і не приїхала.
Галина розвішувала білизну, коли підїхало таксі. Вийшла Марійка з валізою.
Мамо, привіт. Я приїхала.
Привіт. Навіщо?
Як навіщо? Додому.
Аа… Додому.
А батько де?
На цвинтарі.
Що за жарти?
Не жарти. Ти нас поховала раніше, але батька справді не стало два місяці тому. Не витримав зради від доньки. І я тобі цього не пробачу. Ти забрала в мене чоловіка і доньку. �