Ти ж у нас сильна та незалежна дівчина!

Ти ж у нас самостійна! Сказали батьки, а потім таємно подарували трикімнатну квартиру молодшій сестрі.

Соломія йшла торговим центром, штовхаючи візок, коли раптом почула:

Солю! Привіт!

Вона обернулась і побачила Оленку, подругу сестри. Та сяяла усмішкою й уже простягала руки для обіймія.

Як життя? Слухай, хочу поради що Даринці на новосілля взяти? Квартира ж просто казкова трикімнатна, у самому центрі!

Яке новосілля?

Візок сам зупинився.

Ну як же, вона ж переїжджає до бабусиної квартири! Каже, батьки їй подарували. Щасливичка твоя сестра!

Соломія відчула, ніби її стиснули зсередини. Цю квартиру батьки здавали три роки вона навіть знала орендарів у обличчя.

А ще потай сподівалась, що колись її продадуть, поділять гроші, і вона закриє кредит раніше строку.

Вона вже переїхала?

Та ні, ще збирається. Але наступного тижня буде свято.

За годину Соломія стояла біля дверей Дарининої однокімнатної у спальному районі. Дзвінок не працював, тож вона постукала.

Солю? Дарина відчинила двері у забризканому фарбою комбінезоні, з ганчіркою в руках. Чого без попередження?

Так, зустріла Оленку, а вона питала, що тобі на новосілля дарувати.

Ганчірка впала на підлогу. Дарина швидко підхопила її, витерла руки й відступила назад.

Почекай хвилину, я тільки у ванну.

Двері зачинилися, але в хрущовці стіни як папір. Соломія чітко чула:

Мам? Солі все розповіли Так, про квартиру Вона зараз у мене Що робити?

Соломія оглянула кімнату. Скрізь коробки: «Посуд», «Книги», «Одяг». На дивані папка з документами.

Дарина вийшла з напруженим виглядом.

Слухай, не роби драми. Ти ж доросла, у тебе своє житло є.

Дарино, ти отримала майже мільйон гривень. Просто так!

Ну і що? Мені подарували я взяла. Ти б відмовилась?

Може, й ні. Але б не брехала сестрі в очі.

Я не брехала! Просто не казала.

А яка різниця?

Дарина сховала обличчя в долонях.

Солю, ну що ти хочеш? Щоб я квартиру повернула? Я вже ремонт почала, дизайнера заплатила.

Я нічого не хочу. Просто тепер розумію, хто я в цій родині.

Та годі! Ти ж сильна, самостійна. А я заміжня, у Дмитра роботи немає, нам важче було.

Дмитро роботу втратив? Коли?

Ну минулого року. Ми сказали батькам, вони й вирішили допомогти.

Соломія повільно кивнула. Отже, навіть батькам збрехали.

А мою іпотеку до пятдесяти років теж врахували, коли вирішували, кому важливіше?

Ой, Солю, ну годі! Квартира моя, і все. Не лізь тобі до чужого.

Соломія розвернулася й пішла.

Ти що, так і підеш? Образишся й усе?

Не ображаюсь, Дарино. Просто знаю тепер справжню тебе.

Дома вона подзвонила матері.

Мам, нам треба поговорити.

Дарина вже розповіла. Навіщо ти себе накручуєш? Подарували ну й добре.

А памятаєш, ти обіцяла коли продасте бабусину квартиру, поділите гроші?

Казала Але обставини змінились. Дарина сімейна, у Дмитра проблеми.

А моя іпотека це не проблема?

Ти ж справляєшся. Молодець.

За півгодини подзвонив батько.

Доню, не засмучуйся. Невдало вийшло.

Невдало, тату? Ти три роки дивився мені в очі й обіцяв.

Ну ми думали, ти зрозумієш. Ти ж у нас самостійна.

Так. Самостійна. Тому може платити по пятнадцять тисяч на місяць і не нарікати.

Недільна вечеря в батьків свято. Соломія прийшла, як завжди. Донька Марійка грає на планшеті, Даринин чоловік, Дмитро, розповідає жарти, мати біля плити.

Усі роблять вигляд, ніби нічого не сталося.

А ми з Дариною думаємо ще одну квартиру купити, каже Дмитро, накладаючи салат. У новобудові. Внесок є бабусину здаватимемо.

Соломія завмерла з виделкою в руці.

Здавати? А новосілля?

Плани змінилися, Дарина не піднімає очей. Центр шумний, паркування немає. Купимо щось краще.

Виделка з дзеньком впала на тарілку.

Тобто ви подарували їй квартиру за мільйон, щоб вона купила собі другу?

Батько подавився компотом. Мати різко обернулася:

А що тут поганого? Молоді мають думати про майбутнє.

Мам, а я що, вже стара? В мене кредит до пятдесяти.

Ти сама обрала його брати!

Соломія підвелася.

Марійко, збирайся.

Ви ж не доїли! обурилася мати.

Ми вже давно наїлися.

У передпокої, надягаючи пальто, Соломія помітила відкриті двері у спальню. На тумбочці лежали документи. Зверху договір дарування.

Вона глянула на дату: 15 березня 2021 року.

У машині Марійка запитала:

Мам, чому ми пішли?

Бо дорослі іноді брешуть. І не хочуть у цьому зізнатися.

Вдома Соломія знайшла фото з новосілля.

Оцініть статтю
Соняшник
Ти ж у нас сильна та незалежна дівчина!