Пане, сьогодні день народження моєї мами Я хочу купити квіти, але в мене не вистачає грошей Я купив хлопчику букет. А потім, коли прийшов на могилу, побачив цей букет там.
Коли Павлику ще не було й пяти років, його світ розвалився. Мами не стало. Він стояв у кутку кімнати, оглушений незрозумілим що відбувається? Чому в будинку стільки чужих людей? Хто вони? Чому всі такі тихі, такі дивні, шепочуться й уникають його погляду?
Хлопчик не розумів, чому ніхто не посміхається. Чому йому казали: «Тримайся, малий», і обіймали, але робили це так, ніби він щось важливе втратив. Але він просто не бачив маму.
Його батько цілий день був десь далеко. Не підходив, не обіймав, не говорив ні слова. Просто сидів осторонь, порожній і далекий. Павлик підійшов до труни й довго дивився на маму. Вона була зовсім не такою, як зазвичай ні теплоти, ні усмішки, ні колискових вночі. Бліда, холодна, нерухома. Це було страшно. І хлопчик більше не наважувався підійти ближче.
Без мами все змінилося. Сіро. Пусто. Через два роки батько одружився знову. Нова жінка Галина не стала частиною його світу. Швидше, вона відчувала до нього подразнення. Бурчала на все, знаходила провини, ніби шукала причини для злості. А батько мовчав. Не захищав. Не вт