**Щоденниковий запис**
Було це в Західній Україні, у маленькому містечку Скалат, де життя тече повільно, а всі знають одне одного. Але березень 1988 року назавжди змінив цю тишу. Подружжя Іван та Оксана Дмитрюки зникли безвісти, ніби під землю провалилися. У будинку все лишилося на своїх місцях: вечеря на столі, одяг у шафі, навіть ключі від авто лежали у визначеному місці. Тільки їх самих не було. Ні сліду боротьби, ні краплі крові. Поліція обшукала ліси, болота, гори марно.
Двадцять два роки поневірянь для родичів, доки у 2010-му страшна знахідка у болоті біля села Гриців не пролила світло на цю справу. Те, що виявили, перевернуло всі уявлення про злочин.
15 березня 1988 року над Тернополем розігралася буря. Іван, 40-річний механник із місцевої майстерні, повернувся додому раніше звичайного. Його дружина Оксана, вчителька молодших класів, вже готувала вечерю. Сусідка, Марія Шевчук, згадувала, що останніми тижнями з будинку Дмитрюків чулися сварки. Але ніхто не придумав би, що станеться далі.
Наступного дня вони мали їхати до Львова до сестри Оксани, Наталі. Проте так і не прибули. Коли Наталя не змогла додзвонитися, вона звернулася до місцевої поліції. Будинок був порожній, але все виглядало так, ніж люди просто вийшли на хвилину. На столі лежав гаманець Івана, на полиці валізка Оксани. Єдиний дивний деталь пляма на кухонній підлозі, ніби хтось намагався її відтерти.
Слідчі виявили, що за три дні до зникнення Іван зняв з рахунку 5000 гривень (тоді чималі гроші). А Оксана взяла відпустку у школі, посилаючись на «сімейні обставини». Детектив Андрій Бойко, досвідчений оперативник, відразу зацікавився цим випадком. Спочатку все вказувало на ідеальне подружжя: Іван сумлінний робітник, Оксана улюблена вчителька. Але згодом випливли неприємні деталі.
Колега Оксани, Людмила Коваль, згадала, що бачила у неї синці на руках восени 1987-го. Оксана пояснювала це випадковими ударами. А брат Івана, Тарас, зізнався, що останніми роками його брат сильно пив і став агресивним.
Пошуки тривали місяцями. Через три тижні у лісі знайшли спалений одяг, схожий на речі Дмитрюків. Але потім справу закрили доказів не було.
Правда виплила лише у 2010-му, коли екологи, досліджуючи болота, натрапили на тіла, загорнуті в брезент. Це були останки Івана, Оксани та ще однієї людини.
Судмедекспертиза показала: Оксану вбили ударами важкого предмету, Івана ножем. Але найжахливіше третій скелет належав чоловікові 30-35 років. Виявилося, це був Богдан Семенюк, учитель фізкультури, з яким у Оксани, можливо, були стосунки.
Нова версія: убивця міг бути кимось іззовні. Слідчі знайшли свідчення про чоловіка, який у 1988-му розпитував про Дмитрюків, видаючи себе за приватного детектива. Він зявлявся і в інших містах, де зникали подружжя після скандалів через зраду.
Розслідування привело до колишнього військового Віктора Гончара, який у 2013 році вже був хворим на деменцію. У його будинку знайшли вирізки з газет про подібні злочини. Він так і не постояв перед суд