Ще в сьомому класі вона попередила подруг, що цей хлопець стане її чоловіком.
Соломія ще в сьомому класі заявила своїм однокласницям, що Тарас її хлопець, і коли прийде час, вони обовязково одружаться. Ніхто з подруг із нею не сперечався.
Тепер дівчата навіть боялися дивитися на Тараса, адже Соломіїну бабусю вважали відьмою. Вона жила в своєму селі, займаючись темними справами, а Соломія навчалася чорній магії у місті, іноді навідувавши бабусю.
А Тарас? Тарас взагалі не звертав на Соломію уваги. Весь вільний час він проводив у дворі з Олесею. Олеся з дитинства була обмежена у рухах і пересувалася на візочку.
Не знаю чому, але саме Олеся зуміла вкрасти Тарасове серце. Можливо, через її скромність чи доброту, але щось у ній його причарувало. До того ж, Олеся була розумною, і Тарасу з нею було цікаво. Вже кілька років вони разом проводили кожну вільну хвилину.
Одного разу Тарас вийшов з дому до двору, де сиділа Олеся. Але шлях йому перегородила Соломія.
Привіт, Тарасе.
Привіт, пробурмотів він, намагаючись обійти її.
Може, прогуляємось містом? запропонувала Соломія.
Сьогодні ніяких шансів, відповів Тарас. Вибач.
Соломія злісно стиснула губи, дивлячись, як Тарас підходить до Олесі, вітається з нею, і вони починають весело розмовляти й сміятися. Чорна хвиля гніву й ревнощів залила її серце. Як же їй хотілося плакати, коли ніхто не бачив.
Минув рік. Тарас тепер возив Олесю то до річки, то в ліс, то на галявину, де росли ромашки. Весь вільний час вони проводили разом.
Соломія перетворилася на чорняву красуню. Всі хлопці не могли відвести від неї очей така вона була струнка й приваблива. Але Тарас у серці бачив лише Олесю. Тепер їхні почуття були справжніми, не такими дитячими, як раніше.
І ось одного дня, коли Тарас ішов до Олесі, його знову зупинила Соломія.
Привіт, Тарасе. Знову до своєї безногої? Що ти в ній знайшов? Навіщо вона тобі? Краще б залишився зі мною. Тільки зі мною ти будеш щасливим у цьому світі. Ти ж знаєш, що я тебе кохаю ще зі школи.
Знаю, відповів Тарас, але я кохаю Олесю.
Чим вона краща за мене, ця куця курка?
Не знаю. Але те, що краща без сумніву.
Тарасе, ти ж знаєш, що мені не потрібно докладати зусиль, щоб ти мене покохав. Моя бабуся найсильніша. Але я не хочу цього. Хочу, щоб ти сам мене полюбив. Скажи, що мені зробити? Я все виконаю.
Тарас зупинився й повернувся до Соломії.
Зроби так, щоб Олеся почала ходити. Тоді я візьму тебе за дружину, випалив він.
З того дня Соломія весь свій вільний час проводила з Олесею. Вона приходила до неї зранку й поверталася пізно ввечері. Тепер у Тараса майже не залишалося часу на зустрічі з Олесею. Та й Олеся не заперечувала. Вона робила все, що їй казала Соломія: пила відвари, мазала ноги мазями, виснажувала себе вправами.
Тарас, спостерігаючи за Соломією, почав розуміти, наскільки сильно вона його кохає, якщо заради нього йде на таке.
Минуло чотири місяці.
Як завжди ввечері, Тарас пішов у двір, де Соломія доглядала Олесю. І помітив, що майже всі сусіди вийшли на балкони й уважно спостерігали…
Соломія, тримаючи Олесю за руки, вела її все далі від візка. Сьогодні вони обидві були найщасливішими дівчатами на світі. Втомлені, але щасливі, вони сіли на лавку. Тарас підійшов до них, вражений тим, що побачив.
Тарасе, можу сказати тобі кілька слів? промовила Соломія, відступаючи від Олесі.
Тарас підійшов до неї.
Що, час? похилив голову хлопець.
Який час? здивувалася дівчина.
На весілля, тихо відповів він.
Ні, Тарасе, усміхнулася Соломія, я хотіла вибачитись за свою навязливість. Магія безсила проти кохання.
Взагалі магія нічого не змінить у житті, якщо людина того не хоче.
Тепер Олеся й Соломія найкращі подруги. У сімї Олесі й Тараса народилася донька. Соломія знайшла собі хлопця, якого терпіти не може й нікому не показує. Каже, що він пілот…