У моєму домі все спокійно, поки я тут з тобою, кохана.
Незнайомий номер задзвонив у моєму телефоні, і я почула голос чоловіка: “Моя дружина зараз готує обід або прибирає ванну, поки я тут із тобою, моя найдорожча”.
Коли Андрій сказав, що йде на корпоратив, я нічого поганого не підозрювала. Але цей дзвінок мене приголомшив. Те, що я почула, змусило мене схопити ключі від авто я була готова зустріти його обличчям до обличчя, а наступного дня зібрати його речі.
Після десяти років шлюбу я думала, що знаю Андрія як свої пять пальців. Але минулого тижня зрозуміла: навіть десятиліття разом не захистять від зради чи від задоволення, коли карма вдарить у найкращий момент.
Все почалося невинно.
У четвер увечері Андрій увійшов у дім, весело насвистуючи.
“Чудові новини!” оголосив він. “Завтра в офісі корпоратив. Тільки для співробітників.”
Він поцілував мене у чоло і кинув портфель на підлогу.
“Буде нудно навіть не турбуйся приходити. Самі робочі розмови та презентації.”
Я підняла брову.
Андрій ніколи не любив вечірки. Його ідея розваги дивитися гольф по телевізору. Але я лише знизала плечима.
“Мені байдуже”, сказала я, вже думаючи про завтрашні домашні справи.
Наступного ранку він був солодший, ніж зазвичай. Надто солодкий.
Коли я готувала сніданок, Андрій підійшов ззаду, обійняв і прошепотів:
“Ти ж знаєш, що ти чудова, так?”
Я засміялася. “Що це раптом? Набиваєш очки?”
“Можливо”, відповів він, подаючи улюблену білу сорочку ту, чию гудзика я завжди не встигала пришити.
“Допоможеш із нею? А поки мене не буде приготуєш мою улюблену лазанью? З дужею сиру. Ти ж знаєш, як я її люблю.”
“Ще щось, ваша величність?” пожартувала я.
“Так, власне”, він посміхнувся. “Можеш прибрати в ванній? Люблю, коли там ідеальна чистота. А раптом завітають гості…”
Я перекотила очі, але посміхнулася.
Андрій мав свої дивацтва, і його королівські забаганки мене не бентежили. Якби я знала…
Того дня я поринула у домашні клопоти.
Пилосос гудів, пралька крутилася, у домі пахло лазанью. На фоні грав мій плейлист для прибирання, і життя на мить здавалося… звичайним.
А потім задзвонив телефон.
Невідомий номер.
Я мало не проігнорувала, але щось змусило взяти трубку.
“Ало?”
Спочатку почула лише голосну музику й приглушений сміх. Нахмурилася, подумавши, що це жарт.
Але потім його голос.
“Моя дружина? сміявся він. Вона зараз готує або чистить унітаз. Така передбачувана. А я тим часом тут, з тобою, кохана.”
На тлі захихотала жінка.
У мене перехопило подих.
Я завмерла, слухаючи, як мій світ перевертається з ніг на голову.
Потім зєднання перервалося.
За кілька секунд прийшов смс лише адреса.
Жодних пояснень. Тільки місце.
Я дивилася на екран, серце калатало.
Може, це непорозуміння? Жарт? Але глибоко всередині я знала… що це не так.
Я не заплакала. Ще ні.
Натомість швидко накинула пальто, схопила ключі й вирушила прямо за вказаною адресою.
Лазан