Батьки мого чоловіка заможні, але відмовили допомогти з першим внеском на квартиру: такі дідусі та бабусі дитині не потрібні.
Моїй чоловік, Олексій, родом із заможної родини. Вони живуть у великому будинку в центрі Києва, мають кілька авто та регулярно їздять на відпочинок за кордон. А я виросла у простій сімї у маленькому містечку біля Житомира. Коли ми з Олексієм познайомились і вирішили одружитись, наша різна походження не мала значення. Ми були молоді, закохані та планували будувати життя власними силами. Звісно, не відмовлялись би від допомоги рідних, якби її запропонували, розповідає Оксана.
З Олексієм ми давно мріяли про власну квартиру. Втомилися від оренди однокімнатних хат, де завжди щось ламається то шпалери відліплюються, то кран підтікає, а господарі лише чекають, коли ми виїдемо. Батьки Олексія знали про наші труднощі, але поводилися так, ніби не помічають їх. Вони явно мали гроші могли б допомогти, якби хотіли. Але бажання, мабу, не було.
Мої батьки живуть далеко, на Житомирщині. Їхні доходи скромні, і я ніколи не розраховувала на їхню допомогу. З батьками Олексія ми в одному місті, але після весілля вирішили не жити разом хотіли бути незалежними. Орендували квартиру, працювали без відпочинку, відмовлялися від відпусток, аби тільки назбирати на власне житло. Батьки Олексія про це знали, але воліли триматися осторонь.
Одного разу ми завітали до них у гості. Свекруха, як завжди, почала питати, коли ж вона стане бабусею. Я наважилася натякнути:
Про дитину подумаємо, коли матимемо свою квартиру. Поки що у нас навіть немає грошей на перший внесок.
Свекруха лише знизала плечима, не промовивши його слова. Її погляд був порожнім, ніби мої слова розвіялися у повітрі.
За кілька місяців я дізналася, що чекаю дитину. Ця звістка перевернула наше життя догори дриґом. Ми повідомили батьків Олексія, що станемо батьками. Вони були в захваті, вітали нас, планували, як доглядатимуть онука. Я вирішила бути чесною та запитала, чи не могли б вони допомогти хоча б з першим внеском на квартиру. Адже дитині так важливо рости у власному домі.
Але свекруха раптом змінилася на лиці. Холодно відповіла, що у них немає вільних грошей і вони нічого не можуть зробити. Це була брехня! Усього за день до того свекор хвалився Олексію, що збирається купити новий позашляховик. Виходить, на авто гроші є, а на житло для сина та майбутнього онука ні.
Я намагалася стримуватися, але всередині кипіли гнів і біль. Мрія про власну квартиру, де ми могли б виховувати дитину, розсипалася перед очима. Я змирилася з думкою, що доведеться й далі тіснитися в орендованій хаті.