Єдина зрада перед весіллям: як коментар про вагу змінив життя.
Оксана зрадила чоловікові лише раз ще до весілля. Він назвав її товстою й сказав, що вона не влізе у весільну сукню. Дівчина образилася й з подругами пішла до клубу. Там напилася й прокинулася в незнайомій хаті в обіймах блакитноокого красеня. Їй було так соромно! Оксана нічого не розповіла Андрію, пробачила його образи й почала дотримуватися дієти. Від алкоголю відмовилася незабаром дізналася, що вагітна, і це стало нагодою.
Дочка народилася вчасно, дивовижна блакитноока дівчинка, якою Андрій просто дивувався. Пять років Оксана переконувала себе, що все гаразд: у доньки сині очі, бо у свекрухи теж були сині. Ну й що, що вона кучерява? Вона всіма силами намагалася стерти з памяті того кучерявого хлопця, чиє імя навіть не запамятала. Але щось у душі шепотіло, що дівчинка не від чоловіка. Можливо, тому вона пробачала Андрію все: нічні повідомлення, часті відрядження, вічне незадоволення її зовнішністю й куховарством. Доньці потрібна була родина, батька вона обожнювала, а хто з чоловіків не зраджує?
Терпи, куди ти подінешся? казала мати. У нас, сама знаєш, місця немає: бабуся в ліжку, брат привів невістку, куди я вас усіх подіну? Казала ж: не можна переписувати квартиру на свекруху залишишся біля розбитої скрині!
Оксана терпіла. Але це не допомогло, і одного дня Андрій таки пішов. Сказав, що зустрів іншу, навіть плакав, обіцяв завжди бути батьком для Софійки, але не може йти проти почуттів. Мати, яка ніби любила онуку, після розлучення кинула:
Зроби тест на батьківство, може, даремно ви платите аліменти!
Оксана була шокована: думала, що тільки в неї такі підозри. Виявилося, ні.
Ти збожеволіла? накинувся Андрій. Софійка моя донька, це ж очевидно навіть сліпому.
Свекруха не очікувала, що коли через рік після розлучення Оксані знадобилося лягати в лікарню з апендицитом, старі підозри розвіються після зустрічі з знайомим обличчям.
Вибачте, ми, здається, десь бачилися? поцікавився хірург.
Оксана рішуче похитала головою. Сподівалася, що він не згадає. Але він згадав, бо наступного дня жартував при персоналі:
Сподіваюся, цього разу не втечеш, як тоді?
Оксана почервоніла, як буряк. І вирішила якнайшвидше покинути лікарню. Та не врахувала одного: за ті дні в лікарні Олег встиг зробити так, що їй більше не хотілося тікати.
Про доньку Оксана нічого не розповідала, лише згадала, що в неї є дитина, але обійшла питання батьківства.
Олег зрозумів одразу, коли побачив дівчинку. Хвилювався, купив ляльку, засипав Оксану питаннями, щоб поводитися правильно.
Розумієш, казав він, коли ми з сестрою були малі, мама зустріла чоловіка, і вона його справді любила, але сестра його не прийняла, і мама зрештою від нього відмовилася. Не хочу такого. Хочу бути для твоєї доньки другим батьком.
Ці слова приголомшили Оксану. А коли він завмер і дивився на дівчинку, стало зрозуміло: він теж усе знає.
«Яка різниця, думала Оксана. Все одно колись доведеться розповісти».
Призвичаївшись до подружніх проблем, вона очікувала звинувачень і криків. Але Олег, залишившись з нею наодинці, міцно обійняв її й прошепотів: «Яке ж це диво!».
Спочатку Софійка здавалася дуже прихильною до Олега. Але коли О