Запис у щоденнику:
Сьогодні я хотів допомогти прибиральниці грошима, але в її сумці знайшов щось несподіване.
Я помітив молоду дівчину-прибиральницю, яка сиділа в кутку з заплаканими щоками.
«Вибачте, чи можу вам допомогти? Що трапилося? Хтось вас образив?» обережно запитав я.
Дівчина здригнулась, швидко витерла сльози й відповіла: «Вибачте за клопіт. Усе гаразд».
«Не вибачайтеся. Точно все добре?» продовжував я зі співчуттям.
«Так, вибачте, повертаюся до роботи», поспішно відповіла вона й вийшла.
Залишившись сам, я подумав: немає диму без вогню. Ідучи до кабінету, я розмірковував, як допомогти дівчині. В голові спала думка: треба поговорити з Ганною Михайлівною.
Вона працювала тут давно, доглядаючи за порядком. Я знайшов її номер у записнику й подзвонив.
«Доброго дня, Ганно Михайлівно. Чи можете зайти до мене за десять хвилин?»
Незабаром вона сиділа в моєму кабінеті, пила чай.
«Може, я просто запросив вас на чай?» пожартував я. «Чому керівник не може запросити прибиральницю на чаювання?»
Ганна усміхнулася:
«Та годі вам, Андрію Васильовичу. Що вас цікавить?»
«У мене питання. Хто знає наших працівників краще за вас?» готуючись до розмови, відповів я. «Що ви думаєте про нову прибиральницю?»
«Гарна дівчина. Працьовита. Життя її не пестить, але вона не здається. Що трапилося?» запитала Ганна.
«Я бачив, що вона плакала. Запитав, але вона втекла», пояснив я.
Ганна Михайлівна нахмурилася:
«Вона тут плакала. Я казала їй не звертати уваги на цих розфарбованих курчат. В них тільки губи й вії. Віра все бере до серця».
«Хтось її образив?» зацікавився я. «Як саме?»
«Все почалося, коли вона тут зявилася. Наші дівчата хочуть виглядати яскраво, а Віра ні, вона просто природно гарна. Тому й нападають через звичайну злість до тих, хто слабший. Хіба не так буває з ким завгодно? Якщо хтось відчуває твою слабкість просто чіпляються заради розваги», пояснила Ганна.
Мені не подобались інтриги на роботі, але я вирішив розібратися:
«А як саме вони її ображають?»
«Через її вигляд, одяг. Кепкують, звуть «королевою бідності», «ослячою шкірою». Ніяких модних черевиків чи суконь Все те саме», відповіла Ганна.
Я здивувався:
«У нашій команді люди з вищою освітою як таке можливо? Може, ви помиляєтеся?»
«Ні, не помиляюся. Навіть з