Сьогодні я запросила свою колишню невістку з дітьми на Святий Вечір, але заборонила синові приходити. Готую узвар, стелю скатертину й чекаю на візит улюбленої невістки з онуками. Спекла торт для діточок і купила їм подарунки. Нехай співають у мене колядки та принесуть трохи святкового світла. Знаю, доки житиму, завжди їх підтримуватиму.
Готуючи вечерю, не втрималась і подзвонила колишній невістці запросити її з малечею. Синові ж наказала не зявлятися. Я ще тоді, коли він покинув першу дружину, сказала йому прямо: іншої невістки я не прийму, бо моя невістка Олеся.
Син розлучився пять років тому. Безвідповідально, адже пішов до іншої, коли молодша дитина ледь повзла. А ще довго до того обманював дружину, годував брехнею.
Поки Олеся з двома дітьми на руках крутилася як білка в колесі, мій син годинами «на роботі» проводив час з коханкою. Потім та поставила йому умову вибирай. Він узяв валізу й пішов, лишивши дружину з малими.
Від самого початку я була на стороні Олесі. Син повівся гидко. Платить аліменти, та що з того? Дітям потрібен батько, а не гроші. Він мене не слухав і минулого року одружився знову. Усі думали, що я прийму нову невістку, але я й не думала. Недавно у них народилася дитина, але й це не змінило мого ставлення до тієї жінки.
Мої онуки діти Олесі. Інших мені не треба. Я навіть сказала синові: одного дня він повернеться, піджавши хвіст. Поки що він не приходить, тож святкую з Олесею та дітьми.
У нас із нею справжня родина. Разом святкуємо, часто дзвонимо, бачимось. Вона віддається дітям, а я, як бабуся, роблю все, щоб допомогти: беру їх до себе, підтримую грошима, вчу уроки. За ці роки Олеся стала мені рідною. Її батьки живуть за шістьсот кілометрів, не допомагають.
Ось і свято близько. Готую узвар, стелю скатертину й чекаю. Спекла торт, купила подарунки. Нехай співають колядки, нехай буде світло. Доки житиму підтримуватиму.