Ти справді думаєш, що я буду готувати для твоєї мами щодня? скрикнула жінка, сціпивши ложку в руці.
І скільки це ще триватиме? Оксана грюкнула сковороду на плиту. Ти що, найняв мене за прибиральницю для твоєї мами? Два місяці без відпочинку! Її суглоби побіліли від напруги, а в голосі дзвеніла гіркота, яка накопичувалася тижнями.
Ярослав завмер у дверях кухні, не наважуючись увійти. Дружина стояла біля плити, де шипіли котлети улюблена страва його матері. Запах смаженої цибулі різав горло, але, можливо, це був лише важкий передчуття розмови.
Оксанко, навіщо так гарячишся? промовив він тихо. Мама просто звикла до домашньої їжі. Ти ж знаєш, що їй не можна фастфуд
Знаю! Оксана кинула ложку на стіл. Знаю все! І про її тиск, і про дієту, і про «збалансований раціон». Але чому я повинна крутитися тут, як білка в баранці? У мене своя робота!
За вікном повільно гас осінній день. Тіні від яблуні, що росла під кухнею, танцювали на стінах, німі свідки їхньої сварки. Ярослав глянув на годинник незабаром мати повернеться з прогулянки.
Може, наймемо помічницю? несміливо запропонував він, знаючи, що дружина не любить чужих у домі.
Оксана гірко посміхнула: Звісно! А платитимемо їй з чого? Зі збережень за оренду? Ти ж знаєш, скільки коштують мамині ліки.
Вона відвернулася до плити, сховавши сльози в рушнику. Три місяці тому, коли Марія переїхала до них після мікроінсульту, саме Оксана наполягала на цьому. Але вона не уявляла, наскільки зміниться їхнє життя.
У передпокої хлопнули двері. Легкі кроки Марія повернулася. Оксана швидко витерла очі й почала розкладати котлети. Ярослав завмер у дверях, не знаючи, що сказати.
Тишу порушив лише брязкіт посуду й шипіння сковороди.
Мамо, як прогулянка? Ярослав пішов у передпокій, радіючи, що уникнув розмови. Останнім часом він усе частіше уникав конфліктів, ховаючись за роботою, «терміновими» справами.
Марія стояла біля дзеркала, розвязуючи шаль подарунок покійного чоловіка. Її пальці, колі