Я цього не їстиму, з виразом огиди промовила свекруха, позираючи на страву.
Що це таке? Зоряна скривила ніс, ніби перед нею поставили відро сміття.
Борщ, з усмішкою пояснила невістка, Маряна. Вона зняла кришку з глиняного горщика й почала розливати гарячий, насичений бульйон. Куховарити з овочів із власного городу чиста насолода.
Не бачу різниці, зневажливо відповіла свекруха. А от що вимагає сил так це годуватися з того городу!
Безперечно, тепло засміялася Маряна. Але коли це хобі, то й клопіт у радість.
Кажеш про «своє» хобі, а не про вимушену працю, похмикала Зоряна, стиснувши губи. Для кого ти це все готувала?
Для нас. Багато не зварила всього на два рази.
Не буду я їсти цю мякухню, махнула рукою свекруха, відступаючи на крок. Не зрозуміло, що там плаває! Зоряна зробила вигляд, що нудить, прикрила рота долонею й різко відвернулась від столу.
Маряна зітхнула, підвівши очі до неба.
Вона познайомилася із Михайлом, сином Зоряни, півтора роки тому. Кохалися так палко, що за місяць уже й повінчалися без розкоші, по-сільськи.
Зекономлені гроші вклали у спільну мрію: хатку на околиці, яку поступово облаштовували.
За цей час Маряна бачила свекруху всього чотири рази. Стільки ж і Михайло. Три з них завдяки її наполегливості: вона переконувала чоловіка відвідати матір на свята.
Зоряна вважала шлюб сина дурістю. Але вплинути на дорослого, незалежного чоловіка не могла лишалося чекати, коли все власне розсудиться.
Та час минав, а «розвязки» не було. І це починало дратувати.
Зоряні було незрозуміло, що Михайло знайшов у цій «простуватій дівчині», як вона його впровадила.
Син був статним, оточений гідними й вродливими панянками.
До того ж, сама Зоряна міщанка до кісточок, і так само виховувала сина. Материнське чуття підказувало: Михайлові вже набридло це сільське життя, і варто лиш підштовхнути все повернеться на свої місця.
Після такого гіркого досвіду він, напевно, знайде собі пару, з якою у Зоряни складуться щирі стосунки.
Але треба було поспішати, щоб хитра Маряна не привязала сина дитиною!
Свекруха розробила план: подзвонила невістці, щоб запроситися у гості адже її не кликали на новосілля.
Маряна нагадала, що двічі запрошувала її по телефону, але Зоряна щоразу відмовлялася, скаржачись на заняття. Свекруха махнула рукою й наполЗоряна вийшла з таксі в центрі Києва, дістала телефон і набрала номер знайомої знахарки, певна, що тільки заговір поверне їй сина.