Дивлюсь я на котлети, що трохи підгоріли з країв, і не вірю власним вухам.
Ти прострочена. Я подаю на розлучення, каже мій чоловік, відсуваючи тарілку. Слова звучали так буденно, ніби він повідомляв про чергове підвищення цін на газ. Я завмерла з деревяною лопаткою в руці. Кактус на підвіконні сумно вказував викривленою голкою вгору, наче підтверджуючи: «Тобі кінець». Мені сорок сім, і з Ігорем ми прожили двадцять років. Наш син, Богдан, давно вже навчається в іншому місті, а кредит за нашу двокімнатну хату майже погашений. І ось раптом, «прострочена».
Все навколо ніби завмерло, як чорно-білий кадр із старого телевізійного шоу. Дивлюся на підгорілі котлети й думаю: «Чи можна ще врятувати недогарки, чи вже пізно?» Дивно, як мозок чіпляється за дрібниці, коли відбувається щось справді страшне.
Рутина іржа стосунків
Від весни в хаті панував напружений мовчазний стан. Ігор повертався пізно з роботи, а на вихідних заривався у звіти, які йому накидав новий начальник. Я ж поринала у канцелярське життя: складала фінансові звіти, розбирала папери, а ввечері гладила нашу кішку, Мурку. Розмови були рідкі. Лише сухі: «Купи молока», «Поклади гроші на картку», «Хто сьогодні миє посуд?» Липка втома звела між нами високу стіну.
Богдану, нашому синові, девятнадцять, він живе в гуртожитку, і ми бачимося рідко. Іноді дзвонить, щоб попросити грошей. Влітку він приїжджав додому, і ми хотіли влаштувати шашлики на дачі, але не вийшло: то погода погана, то Ігор «занадто втомлений». Я вже тоді відчувала ми стали сусідами, а не подружжям.
А вчора почула остаточний вирок: «Ти прострочена».
Привід і наростання конфлікту
Тінь розлучення вже давно нависала над нами. Кілька тижнів тому засмітився кухонний злив, і я викликала сантехніка. Раптом Ігор сказав: «Це чоловіча справа, не втручайся». Навіщо? Він сам ніколи цим не займався. Та все ж докоряв мені, що не дочекалася його: ніби йому було важливо вказати на мою неспроможність.
Потім був дивний момент: наша сусідка, тітка Галина, спитала нас на сходах: «Ігорю, Олю, ви скоро святкуватимете річницю весілля?» Ми з чоловіком переглянулися річниця минула місяць тому. Обоє забули. Сусідка глянула на нас із жалем, ніби вже все зрозуміла.
Але я не чекала такої відвертості:
Розлучення? Серйозно?
Серйозно, відповів чоловік, не дивлячись у вічі. Я втомився. Це триває занадто довго.
Спроба зрозуміти
Я провела ніч на старому дивані, де зазвичай дивилася серіали. Мурка, відчуваючи мій стан, муркотіла біля моїх ніг. Ігор замкнувся у спальні, і я ледве ч