Ось, слухай Я своїй доньці сказала: поки не розлучиться з цим неродою жодної копійки допомоги.
Щодня у нашому домі сварки та не через мене чи чоловіка, а через зятя. Оцей «чоловік», за якого моя Олеся вийшла, ледар і безвідповідальний до болю. Рік уже не працює, хіба що раз на місяць кудись підробляє, а решту часу лежить на дивані. А донька? Таскає на собі всю родину: двійко малих дітей, декрет, господарство А він? Просто існує.
Я пропонувала допомогу, але чітко: жодних грошей, поки не позбудеться цього дармоїда. Бо допомагати їй означає годувати й його. А я не збираюся годувати чужу лінь.
Антона (так його звати) я не переносіла з самого початку. Спочатку думала пройде, донька розумітиме. Але ні Закохалась, одружилась. Молодість, романтика, ілюзії все затуманило їй голову. А тепер ми маємо наслідки.
Ми з чоловіком віддали їм квартиру бабусі. Раніше здавали це був наш єдиний додатковий дохід на пенсії. Але «молоді» не могли платити за оренду, то ми поступилися. Попросили тільки зробити дрібний ремонт щоб дітям було комфортно.
І тут Антон показав себе:
Я цим займатися не буду. Я не робітник, я інтелектуал. Хай професіонали роблять.
Але ГРОШІ ДЕ?! Він і на винтик не заробив! Уміє тільки філософствувати та скаржитися на долю. Вечорами працювати? «Не можу, я втомлююсь». Вихідні? «Треба відпочивати». Звик, що все йому мають принести на тарілці.
Коли я йому прямо сказала, що він ледар, образився: «Ви мене не розумієте». А донька? Замість підтримати, накинулася:
Через вас ми знову посварились! Чого ви втручаєтесь?!
Я відступила. Але чітко сказала: якщо вона сама обрала цей шлях нехай сама й витягує. Не прийде знову з рукою простягнутою. Але коли дізналась, що в неї будуть двійнята серце розривалось. Думала, Антон опамятається Ага, як же! Все знову на нас: ремонт, ліжечка для малят, навіть до лікаря її супроводжували. А він? Як сидів на дивані перед компютером, так і сидить.
Олеся старалася, але вже почала розуміти, за кого вийшла. Разом якось облаштували квартиру. Все своїми руками. Він, звісно, потім купив якісь дрібнички на розпродажу та це ж не виправдання! Коли в тебе родина треба бути чоловіком. А він? Просто мешканець у будинку, де все роблять інші.
А потім ми дізнались, як вони виживають: оформили кредитку. Таємно. А далі дзвінок:
Мамо, нам дуже тяжко Допоможи
Я закипіла:
Олесю! Ти народила дітей від чоловіка, який гвинта не вкрутить! Як ти збиралась тягнути це сама?!
У нас просто важкий період
ЯКИЙ ПЕРІОД?! У вас є житло, батьки, які все на собі тягнуть! А ВІН?! Не може знайти роботу то замало платять, то далеко, то графік не підходить!
Мам, ти не розумієш Він шукає! Просто не хоче працювати за копійки!
А за копійки й життя! Ти, діти, і він на нашій шиї!
Мені усього вистачило. Я сказала рішуче:
Поки не розлучишся наша допомога закрита. Жодної гривні. Хочеш жити з ним викручуйся сама.
Вона розплакалась:
Ви хочете, щоб мої діти росли без батька?
Тоді я випалила те, що давно думала:
Краще без батька, ніж з таким прикладом. Чоловіком, який живе за рахунок інших.
Я мати. Але я не жертва. Я хочу, щоб моя донька виховувала дітей з чоловіком, а не з тягарем на шиї. Щоб вона поважала себе. Щоб не бігла по допомогу, поки він потягує чай на дивані.
Вона мовчки поклала слухавку. Але я знаю одного дня вона зрозуміє.