13 травня
З важким серцем збираю речі й їду з сином до мами. На душі ніяково, але я вже складаю наші речі в чемодани. Все через те, що вчора, коли я гуляла з Дениском, мій чоловік, Дмитро, раптом вирішив бути «гостинним» і поселив у нашій кімнаті свою двоюрідну сестру Маріанну, її чоловіка Юрка та їхніх дітей Софійку й Артемка. Навіть не запитав мене! Просто заявив: «Ти з Дениском можете пожити у твоєї мами, там місця вистачить.» Досі не можу повірити у таку нахабність. Це ж наш дім, наша кімната, а тепер я маю збирати речі й поступатися місцем чужим людям? Ні, це вже занадто.
Все почалось, коли ми повернулися з прогулянки. Дениско стомлено скиглив, і я мріяла покласти його спати, а потім випити спокійно чаю. Але ввійшовши в квартиру, побачила хаос. Маріанна з Юрком вже влаштувалися в нашій кімнаті. Їхні діти бігали, розкидаючи іграшки, а мої речі книги, косметику, навіть ноутбук зсунули в кут, ніби я тут зайва. Я остовпіла: «Що це за безлад?» Дмитро спокійно відповів: «Маріанній із сімєю потрібно десь жити. Я подумав, що тобі буде добре у твоєї мами. Там вам буде комфортно.»
Мені ледь не стало погано від люті. По-перше, це наш дім! Ми купували його разом, обирали кожен предмет меблів. А тепер я маю зникнути, бо його родичі захотіли пожити в Києві? По-друге, чому він навіть не порадився зі мною? Можливо, я б погодилась, якби ми обговорили це. Але це був наказ. Маріанна навіть не вибачилась лише посміхнулася: «Ну, Оленко, не переймайся, ми лише на пару тижнів!» Два тижні? Я не хочу, щоб вони торкалися моїх речей навіть один день!
Юрко сидів мовчки, розвалившись на нашому дивані, потягуючи каву з моєї улюбленої чашки і киваючи на слова дружини. А їхні діти просто жах. Софійка пролила сік на килим, а Артемко перетворив мою шафу на схованку. Я спробувала нагадати, що це не готель, але Маріанна тільки зниз