Українська адаптація:
«Коли він пішов: чоловік, який кинув дружину напередодні материнства»
“Ти більше мені не потрібна”: як чоловік покинув дружину, коли вона нарешті могла стати матірю
У той пятничний вечір, коли Олеся поверталася з роботи, вона й гадки не мала, що цей день змінить усе. Відчинивши двері їхньої київської квартири, вона, як завжди, гукнула:
Коханий, я вдома!
Тиша. Дивна, натягнута тиша.
“Дивно Він уже мав бути вдома”, подумала вона й попрямувала до спальні.
Відчинивши двері, вона завмерла на місці. Її чоловік, Тарас, квапився складати речі у валізу.
Тарасе Що ти робиш? прошепотіла вона, з серцем, стиснутим у грудях.
Я йду, відповів він холодно, навіть не подивившись на неї.
Йдеш? Та чому? Що сталося?
Усе це через твого батька, випалив він з роздратуванням.
Мого батька? А він до чого тут?
Олеся нічого не розуміла ні його слів, ні цієї ситуації. Але перед її очима руйнувався їхній спільний життєвий шлях, у який вона вклала стільки любові й терпіння.
Вони зустрілися, коли Олесі було двадцять вісім. Тарас, на вісім років старший, був впевненим у собі, харизматичним, з життєвим досвідом. Тоді їй здалося, що вона знайшла чоловіка своєї мрії. Родина, друзі усі нагадували, що пора вже виходити заміж, що “годинник тикає”. Тож кожного нового знайомого вона починала сприймати як майбутнього чоловіка що, звичайно, їх лякало.
Але з Тарасом все вийшло інакше. Вони познайомилися в київській кавярні через колегу, і між ними відразу пробігла іскра. Він був уважним, чарівним. А коли дізнався, що в Олесі є власна квартира у Печерську, новенький автомобіль, добре оплачувана посада в державній установі та батько-бізнесмен став ще ніжнішим і турботливішим.
Рік потому вони влаштували розкішне весілля, яке повністю оплатив її батько. Тарас не заперечував. Навпаки із задоволенням погодився на посаду в одній із крамниць свого тестя.
Їхнє спільне життя спочатку нагадувало казку: подорожі за кордон, романтичні вечері, подарунки. Але була одна деталь, яка псувала усе: Тарас ніколи не витрачав жодної копійки. За все завжди платила Олеся. Спочатку вона не звертала на це уваги. Потім почала питати. А згодом благати.
Чому все лежить на мені? скаржилася вона найкращій подрузі. Хочеться відчувати, що мене пестять, що мене бережуть.
Але Тарас лише сміявся:
Та годі тобі, рибко. Усе гаразд. Не вигадуй проблем із нічого.
На роботі він робив лише мінімум, більшість часу сидів у телефоні, а гроші, які заробляв, таємно відкладав на свій рахунок. Олеся нічого не підозрювала.
А потім вона серйозно захворіла. Пробула в лікарні місяць, і Тарас навідувався рідко, тоді як батьки приходили щодня. Повернувшись додому, вона отримала шок: квартира була в жалюгідному стані.
Ти навіть прибирання не зробив? скрикнула вона.
А нащо? Це ж жіноча справа, пожав він плечима.
Але я ж була в лікарні, Тарасе! І зараз знову я маю все прибирати?
Ну, ти вже вдома. Роби сама.
Виснажена, вона замовила клінінгову службу. Лікарі сказали: одужання займе щонайменше рік. Вагітність? Поки що неможлива.
Через рік, коли лікарі нарешті дали добро, вона з емоціями розповіла про це Тарасу.
Уяви? Ми можемо спробувати У нас нарешті може зявитися дитина!
Ну Не зараз, я зайнятий, буркнув він, не відриваючи очей від ігрової консолі PlayStation, яку вона йому подарувала зі своїх грошей, звісно.
Тижні минали. Він уникав її. А потім одного дня випалив:
Слухай, Олесю Я йду. І дитина з тобою мені не цікава.
Що?!
Я тебе не люблю. Ніколи не любив. Ти була просто зручною. Квартира, гроші, авто. А тепер мені набридло. Ти більше ні на що не потрібна.
Тарасе, ти ти не можеш так вчинити. Ти ж бачив, через що я пройшла, скільки чекала
Твої проблеми не мої. Я роблю, що хочу.
Він замкнув валізу, засунув туди консоль і пішов.
Олеся провела наступні дні в остовпінні, без їжі, без сну. Через три дні стурбовані батьки забрали її додому. Побачивши дочку в такому стані, батько ледве не вибухнув від лютості.
Вони відвезли її у свій будинок під Києвом. Тараса звільнили того ж вечора, а завдяки звязкам тесть домігся блокування його банківського рахунку. Усі його заощадження як і не було.
Тарас опинився без грошей, без роботи, без житла. Йому ледь вистачило на оренду кімнатки в гуртожитку. І жодних планів на майбутнє.
Через кілька місяців Олеся знайшла нову роботу. Саме там вона зустріла чоловіка на імя