” Ти більше не моя донька. Хто він та звідки невідомо. Мені за тебе соротно. Переїжджай у бабусину хату й живи, як доросла. Відчуй відповідальність за свої вчинки.”
Олю, чула? До нас людей у відрядження привезли допомагатимуть. Давай ввечері в клуб зходимо? Маринка, розвалившись у кріслі, аж сяяла.
Марю, ти що? А я Левка з ким залишу? З собою взяти? Оля сміялась.
Може, тітку Гафію попросимо? обережно запропонувала Маринка.
Оля безнадійно махнула рукою.
Що ти? Вона мені й досі народження сина пробачити не може. Адже вона ж хотіла, щоб я за Дмитра вийшла, а я в місто навчатися втекла. Не вступила, зате з вагітністю повернулась. Цілий рік не розмовляла зі мною, тільки два місяці як відлига. Тож іди з кимось іншим. Може, тобі пощастить.
Маринка зітхнула.
Гаразд, піду з Даринкою. А завтра все розповім.
Оля поклала Левка спати, а сама вийшла на ґанок. З клубу долинали звуки музики. Закутавшись у хустку, вона уявила, як там усі танцюють. Маринка, напевно, знову у своїй «леопардовій» сукні у ній вона була схожа на ведмедицю в ярких плямах. Оля усміхнулась, зітхнула й пішла спати.
Зранку, ще до світанку, прибігла Маринка. І як на лихо, мати Олі також завітала. Оля притулила палець до губ, але де там зупинити Маринку.
Ой, як шкода, що тебе вчора не було! Там такі хлопці були Мене один навіть проводжав Віталій. Жартівник та ще й гарний. А сьогодні вже на побачення йду! випалила Маринка на одному подиху.
Мати Олі з осудимим поглядом спитала:
Одружений, мабуть?
Маринка плечима знизала.
Хіба я в паспорт дивилась? Та якщо й так, то хоч спогади будуть.
Ех, дівчата Он Дмитро чим не жених? Моя вже своє проґавила, але ти ще можеш його собі причарувати, тітка Гафія аж розпалилася від власної ідеї.
Тітонько, ну що ви! Хіба він кому потрібен? Та ще й з такою матірю Дякувати Богу, що минула мене така доля! Маринка аж руками махнула.
Потім повернулась до Олі:
А там ще один хлопець був очей не відвести! Усі дівчата як зачаровані. А він постояв з товаришами та й пішов сам. Навіть не танцював ні з ким.
І тут сталося неймовірне. Тітка Гафія раптом задумливо промовила:
Олю, а ти б теж сходила в клуб. Я з Левком посиджу. Раптом зустрінеш когось гідного? Синові ж тато потрібен. Тільки одружених уникай вони відразу чують самотніх жінок. Зрозуміла?
Оля, не вірячи щастю, кивнула. Не втрималась обняла матір. Та буркнула:
Іди вже, підлеслива.
У своїй найкращій сукні Оля стояла з подругами, сміялась. Як же вона скучила за такими вечорами!
Дивись Він. Знову прийшов, прошепотіли дівчата.
Оля глянула у його бік і ноги під нею затремтіли. Різко відвернулась і прошепотіла Маринці:
Піду додому Левко, напевно, плаче.
Та здивувалась:
Олю, ну ти що? Перший раз вибралась і вже тікаєш? Навіть не потанцювала!
Але Оля вже рішуче йшла до виходу.
Пішла я. А он твій Віталій іде без мене не занудьгуєш.
Біля дверей хтось несподівано взяв її за руку:
Потанцюємо, красун