Вже близько восьми років я здавав квартиру парі хлопець та дівчина, обидва з іншого міста. Він працював у автосервісі, вона продавцем-консультантом. Гроші за оренду покривали комунальні послуги за мою квартиру, за ту, що здавав, і ще залишалося на пальне. З квартирантами були нормальні, ділові стосунки, за всі роки жодних нарікань. А торік зненацька дзвонить мені дівчина й плаче. Розповіла, що в неї знайшли пухлину в грудях, ледве потрапила до лікаря, довго чекала аналізів, і виявилося рак, третя стадія. Хлопець, як дізнався, кинув її. Допомогти нікому друзі є, але не найближчі, до того ж не багаті. За квартиру платити їй нічим, бо основним годувальником був він, а сама вона не потягне, збирається виїжджати. Просила дати їй два тижні, щоб зібрати речі. Вирішила повертатися в своє село, там є лікарня. У місті їй зроблять операцію, а далі вона спостерігатиметься вже там. А я розумію лікуватися треба тут, у місті, бо в селі вона просто не виживе, у нас хороша клініка, зовсім інший рівень. Дозволив їй жити в квартирі безкоштовно, поки лікуватиметься. Якщо зможе платити за комунальні добре, ні то й нічого, як-небудь переживу. Вона була дуже вдячна, плакала. З села до неї приїхала мати, щоб доглядати після операції. Все пройшло добре вона пережила й операцію, й хімію, настала ремісія.
Поки вони жили в квартирі, справді платили за комунальні, не завжди повністю, але хоч щось давали. Казали, що не можуть зовсім нічого не платити. Найгірше, що довелося почути від тих, хто знав про цю історію що я дурень, бездумно втратив гроші, коли міг здати житло іншим. Так говорили й колеги, і деякі друзі, навіть мати! Невже люди настільки спотворені, що не можуть зрозуміти людину, якій доля вдарила у спину? Хлопець до неї так і не повернувся, ще й наговорив гидот: мовляв, з однією грудкою стане потворою. Дівчина гарна, але таке почути справжній жах.
Зараз у неї все добре вона здорова, спостерігається у лікарів, прогнози добрі. Працювала, продовжувала орендувати в мене квартиру, а потім зустріла чоловіка і влітку вони одружуються! Я щасливий за неї. Ми зблизилися за ці роки, тепер я почесний гість на її весіллі. До осені вони планують взяти іпотеку та переїжджати.
Я не збіднів за той час, коли не отримував повної суми за оренду, хоча фінансово було важкувато не приховую. Але я радий, що зміг допомогти людині зберегти життя й здоровя, а це важливіше за гроші. Іноді людяність це єдине, що залишається справжнім у цьому світі.