Через це своє кохання ти вилетів з університету! Ми тебе відправили вчитися, а не заручини влаштовувати! Нам лише бракувало селянки в родині! грізно вигукнув батько.
Палкі почуття сина вирішили придушити розлукою. За наполяганням батька, Андрій пішов служити.
Марія прибирала в хаті. Вона переклеїла шпалери, змінила занавіски, а тепер наводила лад на антресолях. Вона любила, коли усе на своєму місці тоді й на душі було затишно.
У найглибшому кутку вона знайшла коробку з листами Андрія. Як же давно вона їх не перечитувала! Жінка забула про прибирання. Марія перегорнула один лист, потім другий, третій
Марічка й Андрій познайомилися в Київському Політехнічному університеті. Андрій був міським, а Марійка приїхала з села.
Вона вразила хлопця довге каштанове волосся, глибокі очі, струнка фігура.
Андрій і Марійка почали зустрічатися. Для скромної дівчини шалений Андрій був як гроза. Щодня він вигадував щось нове, щоб здивувати кохану. Кла́в квіти під дверима її кімнати в гуртожитку. Міг серед ночі зявитися під вікном, щоб прошепотіти «На добраніч».
Гучні вечірки, прогулянки, поцілунки перший рік навчання пролетів блискавично. Вони були разом що дня.
Але Андрій запустив навчання. Він і так не горів бажанням грызти граніт науки, а тут ще й кохання! Його відрахували. Хлопця це не засмутило.
Влаштуюся на роботу, потім відновлюся на заочному. Зате ми зможемо одружитися, моя зоре! пояснив він Марії.
Він пішов працювати на завод і сказав батькам про весілля. Марію вони бачили кілька разів.
Андрій чекав, що новина їм не сподобається. Справа в тому, що батьки мріяли про шлюб із дочкою їхніх друзів. Але ні Андрій, ні Олеся та сама донька друзів не хотіли виправдовувати їхні сподівання.
Йому здавалося, що він переконає батьків, розповість про свої почуття. Вони ж зрозуміють! Повинні зрозуміти, що він не може жити без Марійки!
Але все вийшло інакше. Батьки не схвалили.
Через це своє кохання ти вилетів з університету! Ми тебе відправили вчитися, а не заручини влаштовувати! Нам лише бракувало селянки в родині!
Щоб розлучити закоханих, батько домігся, щоб Андрій пішов служити.
Марійка сумувала. Єдиною втіхою були листи від Андрія такі ніжні, такі палкі!
Але одного разу листи раптом припинилися. Місяць, два, півроку ні слова. Дівчина не знаходила собі місця.
Буває, почуття в розлуці гаснуть. Значить, це було не кохання, а лише захоплення, заспокоював її однокурсник Тарас.
Тарас був їхнім спільним другом. Марійка тоді не знала, що він написав Андрійові, як сам закоханий у неї, і що вони тепер разом. Він попросив Андрія більше не писати, бо вони з Марією збираються одружитися.
Марійка змирилася, заглибилася в навчання, почала спілкуватися з друзями. Тарас завжди був поруч. Він давно кохав її, і розлука з Андрієм дала йому шанс.
Його турбота і щирість розтопили лід у її серці.
Нехай хоч Тарас буде щасливим, подумала вона і погодилася на пропозицію.
Листи вона хотіла викинути, але не змогла. Запхала в коробку і сховала подалі.
Марія почала нове життя.
Андрійові ж батьки поспішили повідомити, що Марійка вийшла заміж за Тараса.
І пішли роки.
Одне десятиліття змінилося іншим. Вони жили в одному місті, але їхні шляхи більше не перетиналися.
Марія чула, що Андрій одружився. Ні, не з Олесею, а з іншою. У них народився син.
Але її власне життя, спокійне і розмірене, не приносило щастя. У них із Тарасом народилися дві доньки. Діти та робота стали сенсом її днів. На почуття часу не лишалося.
Вони тягли лямку без радості, забувши, що життя може бути яскравим.
Минуло 35 років.
Їхня сімя розпалася. Як не намагалися, але стосунки без кохання не склалися. Чоловік відчував, що вона так і не покохала його. Знайшов іншу. Доньки виросли й пішли своїм шляхом.
Після розлучення Тарас зізнався, як влаштував їхню розлуку з Андрієм.
У Андрія також розпалася сімя, і він залишився сам.
Марія дочитала останній лист. Плакала і сміялася водночас. А потім зрозуміла нестерпно хочеться дізнатися, де тепер Андрій? Як він живе? Просто побачити його, поговорити.
Вона вирішила написати на стару адресу може, він там досі? Чи хтось із родичів передасть листа. Марія завжди була рішучою. Відразу написала й запросила зустрітися в кафе біля свого будинку. Без вагань опустила листа у поштову скриньку.
Наступного дня лаяла себе: Навіщо я така дурна?
Андрій, повертаючись додому, заглянув у скриньку. Лист? У наш час рідкість. Побачив імя на