Терпи, доню! Ти тепер у чужій родині, мусиш підлаштовуватись. Вийшла заміж не в гості прийшла. Які там порядки, мамо? Вони тут усі з глузду зїхали! Особливо свекруха! Вона мене ненавидить, це ж очевидно! А ти чула, щоб свекрухи були добрими?
Гуляє! Гуляє! Ось зачастила! Ганна Іванівна стояла посеред кухні, обличчя палало від злості, очі блищали лютим вогнем. Якщо чоловік гуляє, то баба сама винувата. Тобі що, кожен раз пояснювати?
Свекруха була в люті. Кричала на невістку Олену, мов божевільна. А все через те, що та запідозрила свого чоловіка, її сина Василя, у зраді.
Олена, тендітна дівчина з великими, довірливими очима, притулилась до стіни, намагаючись вгамувати розгнівану жінку.
Ганно Іванівно, але ж це ж неправильно. У нього ж родина, дитина почала Олена, але свекруха миттєво перервала, махнувши рукою, немов відганяючи набридливу муху.
Це ти родина? Чи твоя дитина, що навіть до нас з дідом не йде? зневажливо фукнула жінка. Твоє ж виховання!
Яке виховання? Микиті лише рік, він ще зовсім малий, тихо відповіла Олена.
Малий? Свекруха скривилася. У Ковальових онук і молодший, а на руки йде, не репетує, як твій
Він же ваш онук, голос Олени затремтів, але вона не здалася. Діти відчувають поганих людей. Може, тому він до вас і не йде.
Ми погані? Оце так нахабство! жінка перейшла на крик. А в кого ти живеш? Чиї продукти їси? Чиї гроші витрачаєш? Невдячна!
Олена вже не хотіла сперечатися. Вона тисячу разів казала Василеві, що хоче жити окремо, але він, розпещений матусиним синочком, і слухати не хотів. Йому добре жилося в батьків: робота, а вдома готове, випране, прибране. Не життя, а мед!
А от з Олени свекруха вимагала повної покори. Спочатку дівчина намагалася знайти спільну мову: допомагала, слухала скарги, підлаштовувалася. Але скоро зрозуміла марно. Якою б доброю вона не була, свекруха її ненавиділа.
Привів у дім цю дурну, ніби гарних дівчат не було, гомоніла Ганна Іванівна сусідці, поки Олена, стоячи за дверима, збирала розкидані іграшки й чула кожне слово. І нащо так далеко за нею їхав? Наші дівчата й кращі, і розумніші!
Та ще й роботящі! підхопила сусідка, баба Параска, відома пліткарка.
А в неї руки як крюки! Нічого не вміє!
Коли ставало нестерпно, Олена дзвонила матері в сусіднє село. Та заспокоювала:
Терпи, доню! Ти тепер у чужій родині. Всі ми через це пройшли.
Але ж вони зовсім божевільні! Особливо свекруха!
А хто казав, що свекрухи бувають добрі? Головне не показуй, що тобі важко.
Олена погрожувала розповісти батькові, але мати благала не робити цього у нього був умовний термін за те, що колись вступився за доньку. Він точно не стерпить, якщо дізнається, як з нею поводяться.
Але плітки про те, що Василь гуляє з колишньою, дійшли до батька самостійно. Одного дня він узяв сокиру, сів на старенький «Дніпро» і поїхав.
Тим часом у хаті розгорівся скандал: малюк Микита залишив пляму на новому дивані. Ганна Іванівна ревла:
Зіпсувала! Вартість як у машини! Руки б тобі відрубати!
Я все вичищу! Олена вхопила ганчірку.
Що ти вичистиш? Ти ж ніколи власних речей не мала!
А ви що, своїми заробляли? не втрималася Олена.
Як смієш грубити! Витирай пляму, а потім гайда з сином на вулицю! Будеш там жити, поки не навчитеся поводитися!
Олена ридала, намагаючись вивести пляму, але та лише сміялася з її зусиль. Малюк верещав. Раптом у дверях поста