” Знала б ти, чим сестричка у Києві займається, і слова б про неї не промовила. А тим паче не хвалилася!
А яка ж у мене дочка розумниця! хвалилася Марія сусідкам. Сесію на відмінно склала! Ще й підробляє, а від нас грошей не бере!
Заздрю тобі, Маріє! Мої діти тільки й знають, що руки простягати. Учитися не хочуть, зітхнула жінка. Оленка каже, що одразу після школи заміж піде, щоб чоловік доглядав. А син Сусідка махнула рукою. А твоя Софійка молодець, сама собі дорогу прокладає.
Так, звісно, пробурчав під ніс Андрій, що стояв осторонь. Рад би вже йти додому, та мати ще не всі справи перебрала. Якщо батько на роботі, то йому доводиться бути “візником” покупок. Знала б вона, чим сестра займається, мовчала б як риба.
Ти щось сказав? Марія сердито дивилася на сина. Що він, пять хвилин не витримає? Їй ще стільки всього розповісти!
Так, мамо. Завтра в мене контрольна, треба готуватися. Може, іншим разом похвалишся? спокійно відповів хлопець.
Вередуєш, як і батько! Людям слова не даєш сказати! Та гаразд, ходімо
Андрій знизав плечима, помітивши полегшені погляди сусідок. Вони вже й сами не ради були, що потрапили під гарячу руку Марії. Вона тільки й робила, що розповідала про дочку, ніби Софія сама досконалість.
Але він знав правду. І мовчав. Не хотів, щоб мати занепокоїлася
***
Софія Коваленко тут мешкає? Холодний погляд незнайомки збив Марію з пантелику. Двоє чоловіків позаду виглядали ще грізніше.
Моя дочка в Києві навчається, з гордістю відповіла жінка. Чого вам?
Навчається? Серйозно? незнайомка смішно скривилася. Та вона ж відчислилася після першої сесії! На пари не ходила, замість того щоб кавалерів шукати.
Як ви смієте брехати? Зараз поліцію викличу! Марія почула шепіт за дверима сусідів. Пустити їх значить визнати провину. Не пустити дати привід для пліток.
Заходьте, раптом сказав Андрій. Краще без свідків. Мамо, пропусти їх.
Та як же
Пропусти.
Хлопець виглядав старшим за свої роки. Він провів гостей у кімнату, запропонувавши сісти. Жінка обережно зайняла крісло, чоловіки лишилися стояти.
Андрію! Як ти міг їх у хату запросити? Чув, що вона на Софію наговорила?
Чув. Тому й пустив. Він зітхнув. Поки батько у відїзді, на ньому відповідальність за сімю. Треба мінімізувати втрати.
Що ти
Мабуть, ти краще знаєш свою сестру, язвільно втрутилася незнайомка. Може, скажеш, де вона зараз?
У Києві, як і казала мати. Тільки не в гуртожитку, а на квартирі, яку їй оплачує чоловік. Так, він одружений, старший за неї на двадцять років і має дітей. Ще й дуже заможний.
Випадково не Василь?
Ви його дружина? Андрій напружився. У що встрягла його сестра?
Слава Богу, ні. Я його сестра. Мого брата дружина донька бізнес-партнера, і їй не до вподоби його “гульні”. Майже до розлучення дійшло.
І це неприпустимо, так?
Розумний хлопець, усміхнулася жінка. То де ж твоя сестриця?
Не знаю, але її подруга, мабуть, знає. Запитаю, але спершу які ваші наміри? У мене лише одна сестра.
Андрію, що це? Який Василь? Яка квартира? Що сталося з моєю донечкою? Марія зблідла. Андрій кинувся до аптечки мати тримала там ліки.
Може, “швидку”? зніяковіло промовила жінка.
Андрій відмахнувся. Він уже викликав лікаря.
Звідки ти все це знаєш? слабо прошепотіла Марія.
Коли Софія була вдома, в неї зламався телефон. Взяла мій ноутбук, а вийти з профілю забула. Я прочитав листування Вона не заперечувала. Лише просила тобі не розповідати.
Андрій шкодував матір. Вона добра, але любить хвалитися дітьми. Від її розповідей про його досягнення він сам червонів.
Коли Марію поклали у ліжко під наглядом лікаря, Андрій повернувся до гостей.
То що ви збираєтеся робити?
Дамо грошей і познайомимо з пристойними хлопцями. Якщо розумна вийде заміж.
Зараз дізнаюся, зітхнув Андрій. Подруга Софії була хитрюгою. Він знайшов привід “відмінна сесія”. Хіба брат не хоче подарунка? А коли живе далеко допоможе лише курєр.
Тримайте, простягнув він папірця. Сподіваюся, ви дотримаєте слова.
Обіцяю.
Виходячи, жінка голосно промовила, щоб чули сусіди:
Вибачте за непорозуміння! Сподіваюся, ніхто не буде пліткувати.
Чутки були, але слабкі. Марія тепер рідко виходила з дому.
Андрій поговорив з батьком, і вони вирішили переїхати.
І от одного дня сімя зібрала речі. Як пояснив сусідам Андрій до Києва, ближче до Софії. М