Соня смажила котлети, коли на кухню зайшов чоловік. Соню, треба поговорити, рішуче сказав Богдан. Кажи, кинула жінка, не відриваючись від сковороди. Може, присядеш, слухатимеш уважно? у голосі почулося роздратування. Не можу, котлети підгорять, відповіла вона. Що хочеш сказати? Я Богдан завагався. Я зустрів іншу. Ми розходимося. Вітаю. Щиро тобі рада! спокійно промовила Соня. Як це вітаєш? очі чоловіка розширились. Він ще не знав, що в цю мить Соня вже продумала все до дрібниць.
Подруга Марія аж захлинулася від подиву: Як ти взагалі на таке рішилася? Це ж занадто!
Занадто до чого? До розуму чи до безглуздя?
Ну, знаєш
Знаю, усміхнулася Соня. Головне результат. А він чудовий. Я отримала те, чого хотіла!
Все одно, насупилась Марія. Будуть ж негаразди
Перестань лихо передрікати! зірвалася Соня. Коли будуть тоді й подумаємо. А зараз я святкую перемогу!
Марія мовчки відвернулася, вдаючи, що її захопив вид за вікном.
***
Все почалося того вечора, коли Богдан, повернувшись з роботи, неспокійно промовив:
Нам треба поговорити
Соня відчула, як стиснулося серце. Вона чекала цього розмови.
Говори, відповіла вона, перевертаючи котлети.
Може, присядеш? нетерпіння прозвучало у його голосі.
Не до сидіння, любий, спокійно сказала Соня. Зараз Тарасик прокинеться, і почнеться: «Мамо, дай, мамо, де». Тож кажи швидше.
Я Богдан завагався. Я зустрів іншу.
І? Соня навіть не обернулася.
Виключи сковороду! вибухнув він. Ти чуєш? Я кохаю іншу!
Чую, нарешті подивилася на нього. Вітаю.
Що?! він очікував усього, але не цього.
Тихіше, дітей розбудиш, сказала вона, немов нічого не сталося.
Ти знала?
Не знала. Але здогадувалася.
Як?
Ну, знаєш Коли ти почав запізнюватись, ховати телефон, шукати причини спати окремо
Чому мовчала?
Ти робив пропозицію, ти ж і вирішував, що робити далі.
Богдан дивився на неї, ніби бачив уперше. Він чекав сліз, а не цього спокою.
Коротше, у мене пропозиція
Цікаво, Соня сіла напроти.
З іпотекою Ти не потягнеш її навіть з аліментами
То ми вже вирішили розлучатися? у її голосі пролунав холод.
Ну так Ти ж не пробачиш.
Авжеж, посміхнулася вона. Ти ж мене знаєш, як облуплену.
Отже, він не помітив її усмішки. Ти переїдеш у свою однушку, а я залишуся тут.
А діти?
З тобою, звісно.
То я з двома дітьми на 18 метрах, а ти зі своєю новою коханою у нашій трьохкімнатній?
Так. Ти ж не справишся з іпотекою.
Зрозуміло, Соня підвелася. Дай подумати.
Вона вийшла на балкон.
Ну думай, пробурчав Богдан.
Поки вона була на балконі, він наклас