Я ж тебе попереджала куди гроші подів, туди й вечеряти йди! І снідати, між іншим, теж, оголосила дружина та сіла у крісло з вязанням.
Олю! Ти вдома? покликав дружину Ігор, заходячи до квартири.
Я на кухні, відповіла Олена.
Сьогодні вона повернулася додому раніше й почала готувати вечерю.
Ігор роздягнувся, помив руки та зайшов на кухню.
Чому не радієш? запитав він.
Отакої, а чим це мені радіти? здивувалася дружина.
А я по дорозі додому зустрів Наталку з вашого відділу. Вона сказала, що вам сьогодні квартальну премію виплатили. Гарну.
Виплатили, це правда. А тобі що з того?
Як що? Я ж тобі вчора казав: мати телефонувала, просила Наді допомогти з іпотекою. Ти відповіла, що грошей немає. Тепер ось вони є. Давай Наді тисячу пять перекинемо, запропонував Ігор.
З якої нагоди? підняла брови Олена.
Не прикидайся, ти ж знаєш, що Наді тяжко самостійно платити за квартиру. Зараз подзвоню матері, скажу, що відправимо кошти, сказав Ігор і потягнувся за телефоном.
Стій! Куди поспішаєш? Хіба я погодилася фінансувати іпотеку твоїй сестрі? зупинила його Олена.
А чому б і ні, якщо гроші є? не зрозумів він.
По-перше, гроші є не в нас, а в мене. Це премія, яку я заробила, працюючи без відпочинку три місяці!
Як гадаєш, Ігоре, я трудилася від ранку до ночі саме для того, щоб задовольнити бажання твоєї сестри? І ніякої іншої мети в мене не було?
Олено, у неї ж діти!
Ігоре, у мене теж є дитина. Софійка наша з тобою донька. Якщо ти, звісно, не забув, вона навчається на третьому курсі й живе в іншому місті у гуртожитку.
І я їй щомісяця переказую гроші. А ти за останній рік хоч раз допоміг?
Я ж знаю, що ти їй посилаєш.
А може, їй було б приємно отримати від батька хоч пятсот на взуття? запитала Олена. А твоя сестра, перш ніж брати іпотеку, мала подумати, чи потягне її.
Але ж банк схвалив, нагадав Ігор.
Так і є. У банку сидять розумні люди, які вміють рахувати. Вони порахували, що Наді вистачить коштів. А якщо не вистачає значить, вона їх не так витрачає.
Наприклад, ходить у салони та кавярні замість того, щоб гасити кредит. Тож я її примхи оплачувати не збираюся!
Ввечері Ігор почув, як Олена по телефону повідомила матері, що тільки що переказала їй шість тисяч.
Отакої: для Наді грошей нема, а для матері будь ласка! обурився чоловік.
Так, Ігоре. У мами зламався зубний протез, треба йти до лікаря. А пенсія в неї невелика. До того ж це моя мама, а Надя мені чужа людина, пояснила Олена.
Та Надя ж моя рідна сестра! нагадав Ігор.
Саме так: твоя, а не моя. То до чого тут я?
Ну, коли так, то я зарплату отримаю й сам переведу гроші Наді, сказав Ігор.
Будь ласка. Тільки спочатку перекинь, як завжди, вісім тисяч на домашні витрати, відповіла дружина.
Оленко, можна якось економити, щоб менше виходило?
Можна. Тоді вечерятимете макаронами з кетчупом. Можна ще не платити за світло й мило не купувати, усміхнулася Олена.
А може, якось інакше?
Спробуй сам. Якщо вийде навчи й мене.
Розмова на цьому закінчилася. Але Ігор подумав, що Олена просто лякає, і майже всю зарплату переказав сестрі.
Однак він помилився. Наступного дня, повернувшись з роботи, він не побачив на кухні нічого, що нагадувало б про вечерю.
Олю, а що сьогодні їстимемо? запитав він.
Подивись у холодильнику, відповіла дружина.
Ігор заглянув: там було порожньо. Лише у дверцятах стояла пляшка кетчупу, а у відділі для овочів лежали два зівялих яблука.
Олю, тут нічого немає.
Невже? А що там має бути? Ти щось туди поклав? запитала вона. Адже щоб щось дістати з холодильника, треба спочатку щось туди покласти.
Та годі, я зовсім голодний, сказав Ігор.
Уявляю. Але ж я тебе попереджала: куди гроші подів, туди й вечеряти йди. І снідати, до речі, теж, заявила Олена і знову взялася за вязання.
Довелося Ігору йти до мами.
А наступного дня свекруха Галина Степанівна прийшла «виховувати» невістку.
Вислухавши довгу промову, Олена сказала:
Даремно ви так старалися, Галино Степанівно. Нічого нового я не почула. Я й так знаю, що я погана дружина. Може, Ігорю краще до вас переїхати? Нащо йому така, як я?
Не неси дурниць! Вийшла заміж живи з чоловіком! відповіла свекруха.
Все зрозуміло. Лише я винна! А квартира в мене гарна, зарплата добра, премії є! Одна біда не хочу ділитися з вами та Надею!
То ви вирішили синові кишені спустошити? Ну що ж, утримуйте його самі цей місяць. До речі, сосиски