Чому не відчиняєш двері? Не хочу! І не відчиню. Гості мають попереджати, перш ніж приходити, та ще й не ритися в моїх шафах, холодильнику чи комодах. Як це не відчиниш? Це ж моя мати! Вона ж до мене! Ну от і зустрічай її! Але не в моїй хаті.
А от Оксана краще знаходила спільну мову з моєю матірю.
Знаєш, якщо я почну перераховувати, у чому мій колишній кращий за тебе, нам обом буде соромно.
Хоча про себе не впевнена, нервово перебила Марія, витираючи кухонний стіл. Якщо вам із Оксаною було так добре, то чому ж ти з нею розійшовся?
Володимир ображено відвернувся й понуро глянув у вікно.
Ну, ти ж знаєш ту історію
Знаю. Тому й не розповідай мені про свою Оксанку, різко відповіла Марія. Інакше я стану твоєю наступною колишньою.
Марія вже була готова на радикальні кроки.
Із Володимиром вона познайомилася майже рік тому у спільній компанії. Вона навіть знала ту саму Оксану, хоч і не близько. Та сама Оксана й привела Володимира. А потім за кілька місяців зникла з усіх радарів.
Володимир одного разу, під чаркою горілки, і розповів, що розійшовся з нею, спіймавши на зраді. Навіть сльозу пустив.
Тоді Марії це здалося милим: чоловік, що не боїться сліз, що кохання для нього не пусте слово. У ній щось клацнуло, захотілося його втішити, приголубити.
Марія розуміла, що цим «чимось» був, мабуть, материнський інстинкт, а не жіночий потяг. Але тоді цього вистачило, щоб між ними завязалися стосунки.
Спочатку все було гарно. Він зустрічав її після роботи, підвозив додому, щоранку сла́в солодкі повідомлення й цікавився, чи вдяглася вона по погоді. Марія відчувала себе оточеною турботою.
Вперше вона занепокоїлася, коли їй написала та сама Оксана.
Привіт. Слухай, чую, ти зустрічаєшся із Володимиром. Це, звісно, не моя справа, але будь з ним обережніша. У них із матірю нерозлучний дует.
Марія взяла на замітку, але подумала, що це дрібниці. Кохання і не такі перешкоди долало. Та й якщо в нього не склалося з однією жінкою, це ж не означає, що й з іншою буде так само.
Дякую за попередження, але ми самі розберемося, відповіла вона.
Не хотіла заглиблюватись у цю розмову. Здавалося, це буде якось нечесно перед Володимиром.
А ось Володимир про її комфорт анітрохи не дбав.
Коли його мати, Ганна Степанівна, вперше прийшла до них без попередження, Марія сприйняла це спокійно.
Може, вони просто не розуміють, як це незручно. Адже Ганна, напевно, просто хвилюється за сина й хоче побачити, з ким він живе.
Марія відправила Володимира зустрічати матір, швиденько вдяглася, зібрала волосся у неакуратний хвіст і, сонна, з мішками під очима, вийшла знайомитися з майбутньою свекрухою. А та вже розглядала вміст комода в вітальні.
Оце так безлад, з ласкавою усмішкою промовила Ганна Степанівна. А потім дивуєшся, чому шкарпетки не по парах. Марієчко, поснідаємо, а потім я навчу тебе складати білизну так, щоб нічого не мялось.
І це замість «доброго ранку». Сказати, що Марія здивувалася, нічого не сказати. Щоб чужа жінка так вільно рилася в її речах у її ж домі це здавалося грубістю.
Але відповідати грубістю на початку стосунків було якось недоречно, тож вона стерпіла.
Ой, дитино, та в тебе ж мішки під очима! співчутливо додала Ганна. Тобі б огіркові маски зробити. А краще нирки перевірити. Ось у моєї подруги
Марія посміхалася, кивала, вдавала, що їй цікаво слухати про хвороби незнайомих людей. А сама мріяла повернутися до ліжка, адже була лише восьма ранку. Вихідний, а вона навмисно лягла пізно, думаючи, що виспиться.
Мрії розвіялися.
Візит Ганни Степанівни затягнувся аж до вечора. Марія отримала купу порад: як правильно поливати квіти, мити ванну й натирати ложки до блиску.
Навіть трішки попрактикувалася. Відчувала себе вичавленою, як цитрина. А Володимир увесь цей час навіть не натякнув матері, що вони хочуть відпочити.
Слухай, твоя мати завжди така енергійна? обережно запитала Марія ввечері.
Вона не була проти родинних звязків, але деяка дистанція їй би не завадила.
Ну так. А що? Вона просто хоче поспілкуватися, знизав плечима Володимир. Раніше ми з Оксаною жили в неї, було весело. А тепер їй самотньо.
Сподіваюся, жити втрьох ми не будемо зітхнула Марія.
Ти що, проти моєї матері? напружився Володимир. З Оксаною вони дружили, у них усе було чудово.
Марія промовчала. Оксана була на вісім років молод