Що ти? Ми вже десять років разом! Яка коханка? Мені й тебе вистачає!
Галина нічого не могла з собою вдіяти. Відчувала підступність у повітрі, немов запах дощу перед бурею. Вона не знала, що робити, але одного вечора набралася сміливості запитати прямо.
Він лише посміхнувся:
Що ти? Ми вже десять років разом! Яка коханка? Мені й тебе вистачає!
Слова звучали щиро, але щось гризло її зсередини. В очах Богдана не було брехні, у посмішці жодної підозрілої зморшки. Але серце не вірило.
Галя не з тих, хто чекає, доки правда сама випливе. Вона вирішила діяти. Перечитавши купу форумів, першим ділом перевірила його телефон. Нічого. Лише пусті переписки з колишніми однокласницями нічого серйозного.
Пароля на телефоні не було. «Нащо мені щось ховати?» казав він. І справді, жодних таємних чатів, жодних дивних дзвінків. Як святий.
Але кожного разу, коли Богдан затримувався з роботи, у грудях починало ніяково печіти. Подруга сміялася:
Це твоя уява! Богдан тебе любить, і ні на кого не дивиться!
Галя не слухала. Вона відчувала щось не так.
Одного разу навіть прибігла до його офісу, щоб перевірити, чи справді він на роботі. Він обурився: «Ти мене соромиш перед колегами!» Вона довго вибачалася, але він швидко відпустив образи.
Усе було ідеально: будинок, двоє дітей, стабільність. Але Галя не могла заспокоїтися.
А потім стався випадок.
Коли молодший син пішов до школи, Галя вирішила отримати права. Вчилася по вечорах, склала іспити, і Богдан, на радощах, купив їй машину невелику, але зручну.
Вона не знала, що він купив їй авто лише для того, щоб вона не просила його «Ауді». «Тобі ще рано на такій їздити», говорив він.
Одного ранку вона прокинулася раніше, вирішила спекти пиріг. Муки не вистачило. На дворі мороз, але вона вже звикла їздити взимку. Підійшла до своєї машини не заводиться.
Тоді вона взяла ключі від його авто. «Він навіть не дізнається», подумала. Поки машина грілася, вирішила протерти вікна. В бардачку знайшла незнайомий телефон.
Ввімкнула його. Перше, що побачила повідомлення:
«Коханий, так сумую! Приїжджай швидше!»
Імя Марічка.
Листування було довгим. Виявилося, Богдан щодня «затримувався» на роботі, бо відвідував її. На фото жінка за сорок.
Галя аж задихнулася від лютості.
Вона вже хотіла йти додому, коли побачила Богдана, що виходив із підїзду. Він побачив її за кермом і наблизився:
Хто дозволив?
Вона різко дала задній хід і врізалася в паркан.
Іди до неї! кинула ключі в сніг. Дивись, чи вона тебе візьме без машини і без дому!
Діти прокинулися від галасу. Богдан спробував увійти, але вона не відчинила.
Забудь сюди дорогу!
Йому довелося йти до Марічки. Але та відчинила двері і з кімнати почувся чоловічий голос:
Солоденька, де ти?
Виявилося, у вихідні вона була не одна.
Богдан пішов до матері. Наталія Іванівна приголубила сина, нагодувала, вислухала:
Не переживай, сину. Тобі ж усього тридцять шість! Ще знайдеш кохання.
Він залишився у неї. Радів свободі доки Галя не подала на аліменти. Тоді зрозумів: нове життя починати не так просто.
Хорошо, що мати не відмовила. Інакше пропав би зовсім.