Небо поливало млою ніби тонка завіса коли люди йшли повз, згорнувшись під парасолями, опустивши очі. Але ніхто не звернув уваги на жінку у бежевому костюмі, яка посеред перехрестя впала на коліна. Її голос тремтів. «Будь ласка одружся на мені», прошепотіла вона, тримаючи оксамитову коробочку. А чоловік, якому вона зробила пропозицію? Від тижнів неголений, у пальті, залатаному скотчем, він спав у завулку за кілька кроків від Хрещатика.
Два тижні тому
Олеся Коваленко, 36 років, мільярдерка та гендиректорка IT-компанії, мати-одиначка, мала все принаймні так вважав світ. Нагороди з Forbes, обкладинки журналів, пентхауз із видом на Софійську площу. Але за скляними стінами офісу їй бракувало повітря.
Її шестирічний син Ярко замовк після того, як батько відомий хірург пішов до молодої моделі й переїхав до Відня. Ярко більше не сміявся. Ні на мультфільми, ні на цуценят, навіть на медовий торт.
Ніщо його не тішило окрім дивного, обірваного чоловіка, який году навколо школи голубів.
Олеся вперше помітила його, коли запізнилася за сином. Ярко, тихий і замкнений, показав через дорогу й сказав: «Мамо, цей дядько розмовляє з птахами, як із родиною».
Вона не звернула уваги доки сама не побачила. Безхатько, років сорока, з теплими очима, присипаними пилом, і бородою, кришив хліб на парапеті та шепотів голубкам, як старим знайомим. Ярко стояв поруч, дивився з тихою увагою тією, якої вона не бачила місяцями.
З того дня Олеся почала приходити на пять хвилин раніше, щоб спостерігати.
Одного вечора, після важкої нагоди в офісі, вона йшла повз школу сама. Він був там навіть під д