Почувши кроки, Марічка швидко видалила повідомлення, де невідомий абонент писав про нудьгу та нетерпіння до нової зустрічі, і поклала телефон на комод, де він лежав раніше.
Вона знову і знову перечитувала ці рядки, не вірячи, що це не сон. Її чоловік, її опора, її коханий Тарас знову зраджував.
Раніше це були молоді дівчата, але цього разу він обрав жінку на добрих пятнадцять років старшу за себе.
Тарас увійшов, насвистуючи. Сьогодні на роботі всім виплатили премію, а це означало, що він зможе купити подарунок дружині на річницю і з Оксаною зїздити в Карпати.
Згадавши про Оксану, він мрійливо посміхнувся. Він мав багато коханок: і студентки, й розведені, але такої, як вона, ще не було. Вона працювала в його відділі повненька, але з чарівною вдачею. Як вона сміялася, як дивилася на нього Жаль лише, що вік бере своє, але поки вона ще в розквіті і він не збирався випускати її з рук.
Побачивши похмурий вираз дружини, Тарас миттю зібрався.
Щось трапилося? Ти якась не та
Ні, просто думаю про ювілей. Можеш дати грошей на організацію?
Так, звичайно.
Марічка і сама не розуміла, чому реагує так спокійно. Раніше вона влаштовувала бурхливі сцени, погрожувала розлученням, а тепер трималася, наче нічого не сталося.
Тарас узяв телефон, обговорив з колезем робочі питання, а потім вийшов на балкон надіслати гарячі повідомлення Оксані. Марічка дивилася на нього, усвідомлюючи: сльози нічого не змінять.
Він зраджував їй не вперше. Спочатку звинувачував, що вона після пологів перестала доглядати за собою. Але тепер вона була ідеальною струнка, з довгим каштановим волоссям, в елегантній сукні.
Подруги не розуміли, чому вона терпить. Вона ж з доброї родини, з освітою, могла б легко знайти роботу. Але щоразу, коли вона загрожувала розлученням, на захист Тараса ставали його батьки.
Подивися на сусідку Ганну! Чоловік помер, а вона на двох роботах тягне дітей. А Віра? Її чоловік пє, а вона ходить у старому.
Але ж
Які «але»? Ти живеш, як пані, одягаєшся в найкращих магазинах! Ну, погуляв чоловік і що? Мій Іван теж колись гуляв, але я не сварилася. Чоловіки як коти: люблять тепло. Сваришся втече назавжди.
Марічка згадала, як нещодавно бачила свекра в Ганни. Виходить, «зразковий сімянин» досі не змінився, просто навчився краще ховати.
Поліна слухає, додав свекор. Якби моя жінка мене так лаяла, я б її зразу поставив на місце!
Свекруха запобіжно посміхалася, а Марічці робилося моторошно. У її родині було інакше батьки любили одне одного, не приховували почуттів.
Ніхто не заслуговує на брехню. Чому, коли чоловік зраджує, винен не він, а вона?
Скільки ночей вона проплакала, скільки грошей витратила на ворожок, які обіцяли «привязати» Тараса Дарма.
Подруги радили тікати. Але куди? До батьків? Там живе брат із сімєю. На орендовану квартиру? А чи вистачить грошей?
Вона не працювала, а троє дітей це тяжко. Та й Тараса вона все ще любила вони познайомилися в першому класі, а в шостому вперше поцілувалися.
Може, свекруха права? Може, він нагуляється? Але варто було згадати ті смс, як серце знову стискалося. Чим Оксана краща за неї? І головне незабаром ювілей, десять років разом, а він знову за старе!
Марічка взяла телефон, знайшла організаторів свят і замовила зустріч.
Наступного дня до неї прийшов співвласник агенції Юрій. Він запропонував варіанти, а потім запитав:
Чим захоплюється ваш чоловік? Рибалка, авто, спорт?
Жінки й зради.
Що?
Він не може прожити й дня, щоб не зрадити.
І тут вона не витримала розплакалася на весь зал.
Чому ви терпите? різко спитав Юрій. Ви самі винні, що дозволяєте йому так себе вести. У мене була сестра Тепер я виховую її дітей. У вас є діти?
Так
Живіть заради них. Все буде і квартира, і робота. Життя лише одне.
Марічка витерла сльози.
Дякую. Гадаю, я знаю, який подарунок йому приготувати.
Наступного тижня вона активно готувалася. Місцем свята обрала гарну садибу під Києвом. Запросила друзів, родичів, навіть колег Тараса зокрема, Оксану.
Ювілей вийшов пишним. Коли настала година подарунків, Марічка підняла тост:
Дорогий, за десять років я зрозуміла одне: з таким, як ти, краще не сперечатися. Дякую за те, що відкрив мені очі на справжнє сімейне життя.
До зали внесли величезний торт і з нього вистрибнули три дівчини: блондинка, брюнетка й русява. Марічка з насолодою спостерігала, як Тарас ніяковіє, а потім підійшла до Оксани:
Думаєш, ти в нього єдина? Подивись, як він дивиться на них.