Чудова у вас справедливість, Ганно Степанівно! Тобто, наші діти торік пеклися на городі, потім цілий рік ми на вас горбатились, щоб вашу дачу до ладу довести, а тепер діти Марійки користуватимуться всіма благами, поки наші сидять вдома? Оце так ви у нас чесні! не стрималася Оксана.
Так, я казала, що це для дітей, але ж не сказала, що тільки для ваших! Невже думаєте, у мене інших онуків немає? Спочатку ваші діти відпочивали, тепер Марійчині все ж по-справедливому!
Оце так справедливість, Ганно Степанівно Наші торік мокли під дощем, а ви потім нас на дачу кликали, щоб ми все привели до ладу, а тепер інші діти у новому басейні шльопатимуться? Дуже ви у нас порядні! знову спалахнула Оксана.
Та привезете своїх наступного року. Дача ж нікуди не дінеться. Ми ж усі одна родина! Хтось допомагає тут, хтось там. Зрештою, це моя дача що хочу, те й роблю!
Та ну? Марійка хіба що мішок піску для пісочниці привезла. Оце так допомога аж закружляло! саркастично відповіла невістка.
Ганно Степанівно, справедливість це коли всім порівну. Може, візьмете дітей по черзі? Місяць одних, місяць інших?
Що ти! Я за два місяці зовсім знеможуся. Не в тому віці, щоб з такою юрбою справлятися, відмахнулась свекруха.
То може по два тижні?
Не можу. Я вже Марійці пообіцяла. У них із Віталіком відпустка в серпні, хочуть відпочити без дітей. Не вийде.
Привозите наступного тижня, з середи до пятниці. Пару днів ще витримаю, а далі не обіцяю.
Оксана гірко зітхнула. Два дні Враховуючи, скільки вони вклали в цю дачу це ні про що! Наче подарунок з ласки, та ще й на таких умовах.
Добре. Я вас зрозуміла. До побачення, сказала вона й різко поклала слухавку.
Жінка схопилася за скроні. І що тепер робити? Весь цей рік діти мріяли, як поїдуть до бабусі на дачу, пограються на новому майданчику, поплавають у басейні А тепер усе це дістанеться чужим.
А починалося ж усе так гарно. Минулого літа Богдан завіз матір на дачу, а Оксана поїхала разом. Востаннє вона тут була ще за життя свекра, років десять тому. З того часу мало що змінилося.
Дача ніколи не була розкішшю, але тепер виглядала, як занедбана хатина. Скрипучі вікна, старий туалет у дворі, бурян по пояс Дах перекосився, з дерев висіли сухі гілки.
Усередині не краще. Меблі з часів СРСР, полинялі шпалери, провалена підлога. Пахло сиротою та старою деревиною.
Ох, скільки тут роботи, скільки роботи кліпала очима свекруха. Ну, сину, почнімо хоча б із трави. Покажу, де пиляти.
Поки Богдан боровся з хаосом у дворі, Ганна Степанівна заварила чай для себе та невістки. Спочатку говорили про звичайне: школу, роботу, здоровя. А потім
Я б із задоволенням взяла онуків, але що їм тут робити? раптом зітхнула свекруха. Хіба що жаб у ставку ловити чи город копати. Ні зручностей, ні розваг.
Оксана оглянула кухню. Їй спамяталося, як вона сама проводила літо в селі у бабусі. Навіть годування курей тоді було для неї пригодою.
Вона раділа, коли дідусь брав її на рибалку, плела вінки з квітів, хоч бабуся й лаялася:
От тобі й на! Знову ці буряни понаносила! Та ну їх до біса!
Оксана не розуміла, чому бабуся сердиться квіти ж гарні.
Ті літа запамяталися їй найяскравіше. Вона раділа кожній знахідці, плакала, коли бджола вжалила замість мухи. І саме ці спогади хотіла подарувати своїм дітям.
Слухайте, може, разом приведемо дачу до ладу? запропонувала вона. Поступово, звичайно.
Оце й я хотіла сказати! підхопила Ганна Степанівна. Краще вкластися у своє, ніж гроші на Турцію витрачати.
Мені все одно, але дітям буде де відпочити. Моря у нас немає, то хоч у озері поплавають. Щороку до себе братиму!
Так і зробили. До кінця літа на дачі зявилися нові вікна. Богдан підлатав паркан, Оксана знайшла меблі для дитячої б/в, але ще міцні.
Серпень діти провели у бабусі й повернулися в захваті:
Мамо, а ми ще поїдемо до бабусі Ганни? Ми равликів збирали, коників ловили, навіть їжачка бачили! І богомола! тішився молодший.
Звісно, поїдемо, усміхнулась Оксана. Наступного року там буде ще краще.
Ганна Степанівна теж слухала й кивала.
Весь рік пройшов у витратах. Підвели воду, зробили санвузол, кондиціонер поставили. У дворі зявились альтанка, пісочниця, каркасний басейн.
Оце так мол