Незнищенна Зрада: Витончена Помста
Прожили разом тридцять пять років. Майже половину життя. Богдан та Соломія. Все почалося, як у старих романах танці під дощем, розмови до світанку, спільні мрії про будинок із садом. Соломія була тендітною, мовчазною, але з внутрішньою силою, міцнішою за сталь. Богдан амбітний, з вогнем у очах, завжди прагнув більшого.
Вони пережили злидні, борги, переїзди, втрати. Коли Богдан починав бізнес із нуля, саме Соломія тягла все дім, дітей, рахунки, хвороби. Коли нарешті прийшов успіх, принісши забезпеченість і спокій, Богдан закохався. У нову секретарку, струнку, яка сміялася з його жартів і затримувала дотик до його руки на зайву мить.
Вирішив швидко. Найняв найдорожчих адвокатів, щоб забрати будинок той, що будувався цеглина за цеглиною, де Соломія садила троянди та вишивала подушки. Дім, який колись був їхньою спільною мрією.
Суд віддав будинок Богдану. Соломії дали два місяці на виїзд. Але вона пішла за два дні. Без сліз, без істерик. Мовчки. Склала речі, викликала перевізників. І на прощання розкидала по дому шматочки вареної тріски за штори, під підвіконня, у вентиляцію. Залишки прощальної вечері, яку приготувала собі самій за порожнім столом.
Нова коханка Богдана заселилася в «дім мрії» через кілька днів. Їй усе здавалося ідеальним: світло, простір, камін, балкон. Але за добу будинок наповнився смородом. Ніщо не допомагало ні прибирання, ні аромати, ні ремонт.
Смердючий дух посилювався. Вони мили підлоги, міняли килими, тримали вікна відкритими. Купували очищувачі повітря. Даремно. Друзі перестали заходити. Ніхто не міг витримати цей запах.
Богдан намагався продати будинок. Але чутки в місті розлетілися швидко. Покупці тікали через десять хвилин. Агенти відмовлялися співпрацювати. Дім став прокляттям.
Пара взяла величезний кредит на нове житло. Гроші закінчилися. Раптом зателефонувала Соломія:
Як справи, Богдане?
Жахливо, зізнався він, зламаний. Будинок не продається. Ми в боргах.
Як дивно, відповіла вона спокійно. Знаєш, я суму за тим домом. Продаси його мені? Скажімо за 10% вартості?
Богдан ледь не заплакав з полегшенням. Погодився миттєво. Десять відсотків? Будь-що, аби позбутися кошмару.
Наступного дня Соломія прийшла з нотаріусом. Папери підписали за кілька хвилин. Пара поїхала до нового житла. Вона увійшла в порожній будинок, глибоко вдихнула і посміхнулася вперше за багато років.
Та історія на цьому не закінчилася.
Пара вирішила забрати з собою все зі старого будинку: меблі, штори, навіть карнизи! Особливо карнизи. Богдан не залишив би колишній дружині нічого. Він особисто їх зняв. І разом із ними забрав джерело смороду.
У новому домі запах зявився вже наступного ранку.
Соломія знала, що так станеться. І більше ніколи не подзвонила.
Тепер у своєму будинку вона насолоджується тишею, чистими стінами і квітучими трояндами. А Богдан живе в проклятті, яке сам на себе накликав. За зраду. За гордість. За те, що забув, хто був поруч, коли в нього нічого не було.