Знову прийшов, щоб мені нерви путати? Дивись, який пан! Він, бачте, по пятдесят грамів ковбаси має їсти! Гукала продавчиня.
Хлопчик підняв угору руде, немов сонечко, кошеня. А воно, побачивши суворе обличчя, не злякалося. Вирвалося з його рук, стрибнуло на прилавок, пробігло по ньому й притулилося до бруднуватого халата тітки Ганни, потершись голівкою.
Тітка була… Знаєте, бувають жінки, наче з дуба висічені. Статура мов у монумента. А обличчя…
Ніхто ніколи не дивився тітці Ганні у вічі. Боїлися. Бо воно завжди виражало одне й те саме злість, зневагу й образ на весь світ. Здавалося, ось-ось вона зведє очі до неба й крикне:
Господи, чому я мусять цю челядь обслуговувати?
Ганна була продавчинею. Не просто за професією за вдачею. Вона стояла за прилавком, уперши у боки два здоровенні кулаки, й свердлила покупців таким поглядом, що навіть найбільші хлопці стихали, знижували голос і, немов вибачаючись, просили:
Тіточко Ганно, відріжте, будь ласка…
А смільчаки, які наважувалися голосно вимагати, бачили таке:
Тітка Ганна знімала кулаки з боків і ставила їх на прилавок. Обличчя наливалося буряковим кольором, а очі ставали, як дула. З горла виривався рев, схожий на ведмежий. Черга присідала, наче перед нею проносився вихор. А покупець…
Покупця аж затрушувало. Він блід, починав благати й був готовий зізнатися у всіх гріхах минулих і майбутніх. Ще ніхто не наважувався перевіряти вагу.
Але найбільше її дратував один хлопчина.
Нахабний парубок, років десять. Він щоразу приходив, висипав на прилавок дрібязок і тоненьким голосом благав:
Тіточко Ганно, будь ласка, відріжте мені молочної ковбаски…
Тітка Ганна мліла від люті.
Знову приперся! гриміла вона так, що дзвеніли шибки. Знову йому пятдесят грамів!
Вона озирала чергу, немов шукаючи підтримки. Але люди відводили очі.
Знову по мою душу прийшов, нерви мотає! Бачте, який пан! По пятдесят грамів йому мало!
Але хлопчик не боявся. Він дивився на неї своїми блакитними очима й спокійно повторював:
Відріжте, будь ласка. Дуже треба.
Тітка Ганна роззявляла рота, готова вибухнути… Але, глянувши в його очі, раптом замовкала й, буркнувши щось, відрізала ковбасу.
І ось одного разу у неї був особливо злий день. Черга мовчала. Навіть сусідні продавчині не дивилися в її бік. І раптом…
З-під прилавку виглянула вихраста голова.
Тіточко Ганно! прошепотів хлопчик. У мене сьогодні нема грошей. Але дуже треба… Відріжте, будь ласка, а я потім принесу!
Такого нахабства ще ніхто не смів допустити!
Тітка Ганна заревла так, що всі присіли, а один чоловік у пяному стані випустив пляшку з рук та розбив. Але ніхто навіть не озирнувся.
Ти! зашипіла вона. Як смієш?!
Вона підняла кулак. Усі закрили очі.
Але хлопчик лише підняв руде кошеня й сказав:
Він дуже голодний. А мати забула дати мені грошей…
Кошеня вирвалося, стрибнуло на прилавок і потерлося об тітку Ганну.
Усю крамницю пройшов жахливий стогін. Усі думали зараз кулак роздавить кошеня. Але…
Тітка Ганна раптом змінилася в обличчі. Вона взяла кошеня, піднесла до очей а воно лизнуло їй у ніс.
Так ось на що ти гроші витрачав?! зарев