Знову прийшов мої нерви нипати? Дивись, який панок вирядився! Йому, бачте, по пятдесят грамів ковбаски треба! гукнула продавчиня.
Хлопчик підняв угору рудого, як вогонь, кошеня. А воно, побачивши перед собою грізну постать, й не здригнулося.
Вивернулося з його долонь, стрибнуло на прилавок і, пробігши по ньому, притулилося до бруднуватого халата тітки Марії, потерлося мордочкою.
А тітка була з тих Ну, знаєте, жінок, наче з дуба тесаних. Широких у плечах, міцних. А обличчя
Дивитися в обличчя тітці Марії ніхто не наважувався. Вічно воно виражало одне: злість, зневагу й гнів. Таке враження, що ось-ось вона піднесе очі до неба й гаркне:
Господи, за що мені ці люди?!
Вона була продавчинею. І за фахом, і за характером. Стояла за прилавком, уперши в боки дві важкі кулачини, і свердлила покупців поглядом, від якого навіть найзухваліші хлопці стихали, одводили очі й ледве чутно бурмотіли свої прохання.
А якщо хтось насмілювався підняти голос, то бачив таке:
Тітка Марія знімала кулаки з боків і клала їх на прилавок. Обличчя наливалося буряковим кольором, очі звужувалися, а з горла виривався рев, від якого люди в черзі мимоволі присідали. Ніби над ними пролітав винищувач.
Чоловік, що насмілився перечити, бліднів, починав заїкатися і був готовий зізнатися у всіх гріхах, які ще навіть не встиг скоїти. Ніхто й не думав перевіряти вагу боялися.
Але найбільше її дратував один хлопчина.
Нахабний, як сім пяниць. Років десять йому було. І що дня він приходив до неї, висипав на прилавок дрібязок і тоненьким голосом благав:
Тітко Маріє, будь ласка, відріжте мені молочної ковбаски.
Тітка Марія червоніла, біліла, сивіла.
Знову приліз! гриміла вона так, що дзвеніли шибки. Знову йому пятдесят грамів!
Вона озирала чергу, немов чекаючи підтримки. Але люди мовчали, одводили очі.
Знову мої нерви нипаєш? Дивись, який панок! Йому, бачте, по пятдесят грамів треба!
Але хлопець не лякався. Піднімав на неї свої блакитні, як небо, очі й спокійно повторював:
Відріжте, будь ласка, тітко Маріє. Дуже треба.
Тітка Марія задихалася від злості, але Дивилася на його очі, замовкала й мовчки відрізала шматочок. Черга видихала, хлопець ховав ковбасу в кулак і йшов.
Але сьогодні тітка Марія була особливо люта. Черга мовчала, навіть продавчині з інших відділів не дивилися в її бік. Вона кидала покупцям пакетики, лаялася, а потім
Раптом з-під прилавка виглянула вих