Мамо, я не хочу йти до бабусі! кричала семирічна Марічка, вириваючись із маминих обійм. Вона мене не любить! Тільки дядька Миколу!
Марічко, не вигадуй, відповіла знесилена Катерина, застібаючи дочці куртку. Бабуся любить усіх онуків однаково.
Неправда! дівчинка тупнула ногою. Вчора вона дала морозиво Олежкові, сину тітки Оксани, а мені нічого!
Може, у тебе горло боліло? спробувала знайти пояснення Катерина.
Ні! Вона просто мене не любить, бо я не рідна її онука!
Катерина завмерла з щіткою в руці. Як семирічна дитина могла таке знати? Хто їй розповів?
Марічко, хто тобі це сказав?
Ніхто, дівчинка відвернулася до вікна. Я сама зрозуміла. Олежко каже, що його тато й мій тато брати. А ще я знаю, що мій тато не справжній. Мій справжній тато живе далеко.
Серце Катерини стиснулося. Вона сіла поруч із донькою на диван.
Марічко, слухай уважно. Тато Іван твій справжній тато. Він дуже тебе любить, дбає про тебе з двох років. І бабуся Олена тебе любить.
Тоді чому вона завжди хвалить Олежка, а мене лає? у дівчинки на очах виступили сльози.
Катерина не знала, що відповісти. Бо Марічка мала рацію. Свекруха справді ставилася до неї інакше, ніж до онука свого старшого сина.
Катю, ми спізнюємось, увійшов у кімнату Іван. Марічко, швидше вдягайся, а то бабуся чекатиме.
Я не хочу туди! знову заплакала дівчинка. Вона мене не любить!
Іван здивовано подивився на дружину.
Що трапилось?
Потім поясню, прошепотіла Катерина. Марічко, одягайся. Підемо всі разом.
Йшли міським парком мовчки. Марічка пленталася позаду, час від часу схлипуючи. Іван ніс пакет із продуктами для матері, а Катерина думала про те, як пройде візит.
Олена завжди була жорсткою жінкою. Коли Іван представив їй Катерину з двомарічною донькою, свекруха прийняла їх холодно.
Нащо тобі чужа дитина? говорила синові. Знайди собі порядну дівчину і народи своїх дітей.
Але Іван був упертим. Він любив Катерину й Марічку, як рідних. Вони одружилися, він офіційно усиновив дівчинку і дав їй своє прізвище.
Олена змирилася, але ніколи не змогла полюбити онуку, як вона того заслуговувала. Особливо коли її старший син, Богдан, подарував їй «справжнього» онука Олежка.
Дома? запитав Іван, стукаючи у двері.
Дома, дома, почувся голос ізсередини. Заходьте.
Олена відчинила двері й обійняла сина.
Іванку, як же я сумую! поцілувала його в щоку й кивнула Катерині. Здрастуй, Катре.
Добрий день, пані Олено.
А де ж моя онука? бабуся помітила Марічку, яка ховалася за татом.
Ось я, прошепотіла дівчинка.
Заходьте, сідайте, Олена повела їх у вітальню. Як справи? Іванку, ти схуд?
Ні, мамо, усе гаразд, він усміхнувся. Катя дуже смачно готує.
Це добре. А Марічка, як у школі? Хороші оцінки?
Добре, буркнула дівчинка.
Марічко, відповідай бабусі ввічливо, пожартувала Катерина.
Не займай її, махнула рукою Олена. Діти такі. Олежко вчора двійку з математики приніс. Богдан весь вечір із ним займався.
А Марічка з математики лише пятірки отримує, з гордістю сказав Іван.
Молодець, сухо похвалила бабуся. Богдан казав, що сьогодні прийде з Олежком. Скучили за дядьком.
Катерина побачила, як обличчя Марічки похмурішало. Дівчинка знала, що бабуся радіє одному онукові більше, ніж іншому.
Мамо, памятаєш, як ми з Марічкою приходили минулого місяця? запитав Іван. Вона тобі вірш розказувала.
Памятаю, погодилася Олена. Гарний був.
Хочеш, ще один розкажу? несміливо запропонувала Марічка.
Розкажи, доню.
Дівчинка стала посеред кімнати й почала декламувати вірш про весну. Катерина бачила, як та старається, як хоче сподобатися.
Молодець, бабуся плеснула в долоні, коли та закінчила. А тепер іди мий руки, будемо обідати.
Марічка послухалася, а Катерина залишилася на кухні, допомагаючи накривати на стіл.
Пані Олено, можу поговорити з вами? прошепотіла вона.
Про що?
Про Марічку. Вона відчуває, що ви ставитеся до неї інакше.
Свекруха грюкнула тарілкою об стіл.
Не знаю, про що ти.
Знаєте. Діти все відчувають. Вона сьогодні плакала, не хотіла йти сюди.
Що ж я роблю не так? розвернулася Олена. Годую, запрошую до себе.
Але вона бачить різницю. Коли Олежко приходить, ви його цілуєте, обіймаєте, даруєте подарунки. А до неї холодно.
Бо вона не моя! вибухнула бабуся. Я її не народжувала! У неї є своя бабуся, неха