Тато покинув сім’ю заради іншої жінки, коли його доньці Марійці було чотири роки. Пішов одразу після Нового року на порозі кинув “пробач” і захлопнув двері. Мама сприйняла це спокійно, ніби це було неминуче. У її родині жодна жінка не знала щасливих шлюбів. Але через кілька тижнів вона вночі випила всі таблетки діазепаму та парацетамолу, що знайшлися вдома, і заснула назавжди.
Вранці Марійка довго трясла маму, кричала, а потім зробила собі сніданок з того, що знайшла в холодильнику, і знову спробувала її розбудити. Втомлена, пригорнулася до мами й сама заснула.
Січневі дні короткі уже смеркалося, коли дівчинка прокинулася від холоду. Вона натягнула на себе ковдру, ще міцніше притулилася до мами, але від цього стало ще холодніше. Тоді Марійка зрозуміла: жахливий мороз іде від неї. Гарячі сльози обпалили їй обличчя.
Раптом двері відчинилися. Дівчинка метнулася у передпокій це була Оксана, молодша сестра мами.
Марійко, ти вдома! Де мама? Цілий день дзвоню, чому вона не бере?
Дівчинка вчепилася в її пальто, тягнула до кімнати, показувала пальцем, кричала. Але жодного звуку. Лише безмовний плач.
Оксана не мала дітей, тому чоловік пішов від неї через п’ять років шлюбу. Вона любила племінку, як рідну, і після трагедії оформила опікунство. Три роки лікувань але голос так і не повернувся.
Тієї зими справжні морози прийшли на Андрія, засипавши все хрустким снігом. Марійка з подружками цілий день каталася на санчатах у парку Шевченка, ліпила сніговиків, валялися у сугробах, малюючи “янголят”.
Додому, донечко! У тебе вся одежа в снігу, а рукавички як льодяники. Зайдемо в магазин, купимо молока й макаронів, поспішала Оксана.
Біля входу в супермаркет сидів рудий кіт. Вигляд був у нього мудрий, очі прижмурені, ніби він усього навідався. Лише переступав лапами від холоду. Марійка підбігла, присіла, помахала тітці, щоб та йшла без неї.
Гаразд, я швидко, але не відходь!
Дівчинка гладила кота, а він вигнув спину від задоволення й замурчав. Раптом вона притиснула його до себе, і гарячі сльози полилися по її щоках. Кіт почав облизувати їх, чхав, а потім знову ліз язиком.
Фе! Що ти робиш? Він же бродячий, бру