Швидка мчала вузькими вулицями Львова, а її сирена вила, наче зойк розпачу. Усередині Олеся лежала непритомна, застигнувши на межі життя та смерті. Лікар, сивий чоловік на імя Доктор Коваленко, постійно перевіряв її пульс і коротко командував медсестрам:
Швидше! Тримайте тиск, не можна втрачати кров. Дитина ще має шанс!
Поряд Розалія ламала руки, шепочучи молитви. Її серце стискалося від провини вона не встигла втрутитися тоді, у маєтку. Вона памятала камяне обличчя Марії, холодний, як лезо ножа погляд, і нарешті зрозуміла правду.
**Реанімація**
Коли ноші з Олесею ввезли до реанімації, Борис кинувся до лікарів, з очами, почервонілими від сліз і люті.
Благаю вас, врятуйте її! Вона і наша дитина Я не можу їх втратити!
Доктор Коваленко глянув на нього суворим поглядом людини, яка знає для драми немає часу.
Пане Шевченко, зачекайте за дверима. Ми робимо все можливе.
Борис завмер на мить, але потім, здавлений, опустився на лавку в коридорі. Він сховав обличчя в долонях і вперше в житті відчув, що земля тікає з-під ніг.
За закритими дверима медики билися за життя Олесі. Її дихання було слабким, але серце ще калатало. Дитина ж була в критичному стані. Апарати пікали рівномірно, а напруга досягала межі.
**У залі очікування**
Марія увійшла до лікарні, оточена двома подругами, які швидко прибігли грати роль турботливих свідкінь. Її обличчя було камяним, але тремтячий голос вражав оточуючих:
Бідна дівчина як так могло статися? Я ж хотіла, щоб ми були єдиною родиною.
Розалія, що стояла в кутку, дивилася на неї з німим обуренням. Якби вона наважилася сказати правду тоді, можливо, усього б цього не сталося. Але страх перед владою Марії, перед її впливом у місті, перед тим, як вона могла руйнувати долі, паралізував її.
**Борис і його мати**
Мамо! вигукнув Борис, різко підвівшись. Де ти була, коли це сталося? Розалія каже, що ти була поряд!
Марія торкнулася його плеча з фальшивою ніжністю:
Сину, я була нагорі. Я лише бачила, як вона впала Все сталося так швидко. Боже, якби я могла її врятувати!
З очей її котилися фальшиві сльози, але Борис уже не знав, чи вірити їй. Крихітна, але глибока тріщина пройшла крізь його довіру.
**Новини з операційної**
Після годин напруги двері операційної відчинилися. Доктор Коваленко, з обличчям, зморщеним від втоми, підійшов до Бориса.
Пане Шевченко, ваша дружина жива. Це була важка боротьба, але ми стабілізували її стан. Однак дитина
Він на мить зупинився, і Борис зрозумів без слів. Його світ розсипався. Він схопився за стіну, сльози текли без зупинки.
Лікарю я хочу її побачити.
Її скоро переведуть у палату. Вона має відпочити. Але на її тілі є синці, які не схожі на наслідки падіння. Я зобовязаний повідомити правоохоронцям.
Марія, почувши це, на мить завмерла. Потім оволоділа собою і обійняла сина, намагаючись захопити його фальшивою ласкою:
Не слухай їх, сину. Ти знаєш, як швидко народжуються плітки. Тобі зараз потрібен спокій.
**Пробудження Олесі**
Через кілька годин Олеся розплющила очі. Вона була блідою, ледь дихаючи. Борис поцілував її руку, намагаючись стримати сльози.
Олесю кохання моє ти зі мною.
Вона довго дивилася на нього, а потім очі її наповнилися сльозами. Вона спробувала доторкнутися до живота, але зрозуміла все по його погляду. З губ вирвався стогін.
Наша дитина
Борис притиснув її до себе, шепочучи:
Ми переживемо це разом. Ти в мене є, і це важливіше за все.
Але в душі Олесі народжувався інший біль не лише від втрати дитини, а й від усвідомлення, що за трагедією стоїть жінка, яка мала її захищати.
**Зізнання Розалії**
Через кілька днів Розалія більше не могла мовчати. Вона знайшла Олесю саму у палаті й, тремтячим голосом, зізналася:
Пані Олесю ви маєте знати правду. Ви не самі впали. Пані Марія штовхнула вас. Я бачила все.
Олеся відчула, як кров відливає від обличчя. Це була правда, яку вона відчувала, але тепер отримала підтвердження.
Розаліє чому лише зараз?
Мені було страшно. Ви знаєте, яку владу вона має Але я більше не можу жити з цим.
Олеся взяла її за руку й, з несподіваною силою, прошепотіла:
Клянуся, вона не залишиться без кари.
**Розслідування**
За кілька днів українська поліція розпочала офіційне розслідування. Свідчення лікарів, сліди на тілі Олесі та показання Розалії складалися, як частини зловісної головоломки.
Марія, однак, не була жінкою, яка з