Я була для родини сина безкоштовною нянькою та кухарем, поки вони не побачили мене в аеропорту з квитком у один кінець.
Ніно, привіт! Я не заважаю? голос невістки, Олени, лунав у трубці натякнутою бадьорістю.
Я мовчки перемішувала ложкою давно прохолонулий борщ. Не заважає. Я ніколи не буваю зайнятою, коли їм щось потрібно.
Слухаю, Олено.
У нас новина просто бомба! Ми з Андрієм взяли квитки, летимо в Грецію на два тижні! Все включено, уявляєш? Так спонтанно вийшло!
Я уявила. Море, сонце, Андрій та Олена. А десь поза кадром їхній пятирічний син Ярик. Мій онук.
Вітаю. Щиро за вас рада, слова вийшли рівні, безжиттєві, мов оголошення у газеті.
А ти ж Ярика до себе забереш, так? Йому ж у садок не можна зараз, там черга.
Ще в нього заняття з плавання, пропускати не варто. І до логопеда запис на середу, я тобі розклад надішлю.
Вона говорила швидко, не даючи мені вставити й слова, наче боялася, що я встигну подумати й відмовитися. Хоча я ніколи не відмовляла.
Олено, я планувала до сестри на кілька днів, поки ще тепло почала я, навіть не вірячи у свою слабку спробу.
До сестри? у її голосі пролунало щире здивування, ніби я зібралася на Місяць. Ніно, ну яка сестра, ти що?
Тут онукові потрібна увага, а ти про відпочинок. Ми ж не на розваги летимо, а здоровя поправити. Морське повітря, вітаміни!
Я дивилася у вікно на шумливий київський двір. Моє морське повітря. Мої вітаміни.
І ще, без паузи додала Олена, нам корм для кота привезуть у вівторок, преміум, десять кілограмів.
Курєр буде з десятої до четвертої, так що вдома будь, гаразд? І квіти наші поливай, особливо фіалку. Вона примхлива.
Вона перелічувала мої обовязки, ніби йшлося про щось звичайне. Я була не людиною, а послугою. Безкоштовним додатком до їхнього ідеального життя.
Добре, Олено. Звичайно.
От і розумниця! Я знала, що на тебе можна покластися! дзвеніло в трубці, ніби вона зробила мені послугу. Усе, цілую, біжу валізу збирати!
У трубці задзвеніли гудки.
Я повільно поклала телефон на стіл.
Погляд упав на календар. Там червоним маркером було обведено наступну пятницю вечір з подругами, яких я не бачила півроку.
Я взяла вологу серветку і одним рухом стерла цю позначку. Ніби зіт