**Щоденниковий запис**
Не віриться Мій найкращий друг батько Данила! Чотири роки годував його, годував, а він не мій.
Марія й Василь кохали одне одного зі школи. Після випуску Василь вступив до Київського авіаційного університету, а Марія не пройшла. Та вони щодня дзвонили, писали. Коли в нього почалися польоти, дівчина ревнувала до стюардес. Одного разу приїхала до нього, вони помирилися, провели чарівну ніч А на ранок вона побачила повідомлення від його колеги: “Коли наступний рейс? З тобою літати спокійніше”.
Ревнощі взяли гору Марія, схлипуючи, поїхала додому.
Василеві запропонували роботу за кордоном гарні гроші, перспективи. Він вагався, як сказати Марії, що через рік має виїхати Але через три тижні вона повідомила: “Я вагітна”.
Він одружився на ній. Весілля було пишним гуляло пів Львова. Від контракту довелося відмовитись дружина була проти. Після весілля вони переїхали до Києва, купили квартиру в іпотеку. Василь працював без відпочинку, щоб тягнути кредит.
“Якби поїхав тоді, зараз би не кортився на роботі! Карєра б пішла вгору!” скаржився він.
“Авжеж, Василю! Ти б літав із дівчатами, а я з дитиною сиділа?” відрізала дружина.
“До чорта твої ревнощі! Якщо я з тобою, то тільки з тобою!”
Сварки стали щоденними. Особливо після рейсів вона перевіряла його телефон, шукала провину. Через три роки Василь пішов з польотів, став викладачем у університеті. У вихідні підробляв таксистом.
Відмовився від мрії заради спокою сімї.
Одного разу він запізнився з платежем. Шукаючи договір у комоді, натрапив на тест на батьківство
“Дитина: Данило Васильович Шевченко. Ймовірний батько: Ігор Олегович Коваленко. Ймовірність: 99%”.
“Боже Мій друг батько мого сина?”
Василь онімів. Не знав, як дивитися на дружину.
“Привіт, коханий!” Марія поцілувала його, але він не відповів.
“Сину, ідемо вечеряти”, промовив він до хлопчика.
“Що з тобою? На роботі проблеми?” допитувалася вона.
“Не хочу говорити”, він пішов у кімнату.
Вона кинулася слідом:
“Я твоя дружина! Скажи, що трапилось!”
“Ти знаєш що Я заради тебе кинув усе! Коли я бачився з друзями? Коли відпочивав? А ти скільки років мовчала?”
Марія зблідла: “Невже дізнався? Але як?”
Два місяці він мовчав. Не міг пробачити. Але як Ігор міг так вчинити?
Справа в тому, що Ігор завжди закохувався в Марію. Перед їхнім весіллям він одружився з іншою, але на святах танцював із Марією, а не з дружиною.
Його мати колись сказала:
“Маріє, ти б із Ігорем гарною парою була!”
“Що ви! Я люблю вашого сина!” відповіла та, але в голосі був сумнів.
“А чому ж тоді до Ігоря за допомогою бігаєш, а не до чоловіка?”
“Василь завжди на роботі”
“Доню, я відчуваю у вашому шлюбі щось не так”.
“Ви помиляєтесь!”
Свекруха помітила, що у Данила, як у Ігоря, родимка на шиї. Вона таємно зробила тест. Одного вечора прийшла до Марії:
“Я знаю все! Як ти смієш обманювати мого сина? Чи знає Ігор, що в нього є дитина?”
Марія впала на коліна:
“Не руйнуйте наше життя! Це вийшло випадково Ми посварилися з Василем, я була пяна Ігор сказав забути. Я думала, що син Василів Ваш онук! Не кажіть йому!”
Свекруха пішла, не витримавши брехні. Але й руйнувати родину не стала.
Марія сховала тест, сподіваючись, що чоловік ніколи не знайде.
Одного вечора вона вирішила розповісти правду Але Василь не повернувся додому. На дитячому ліжку лежала нова машинка.
“Мамо, а де тато?” питав Данило.
“У відрядженні” вона вибігла на балкон і ридала.
Подзвонила йому:
“Василю, давай поговоримо!”
“Не треба Сина люблю, допомагатиму. Але жити з тобою не можу. Ти вбила мою довіру”.
Він відїхав, лишивши їй квартиру.
Коли Данило засумував, Василь забрав його на вихідні. Марія спробувала пояснити:
“Памятаєш, коли я ревнувала тебе до стюардеси? Тоді я зустрілася з подругами. Були в клубі. Там був Ігор. Не памятаю, як опинилася в нього Він сказав забути. Я думала, син твій. А твоя мама принесла тест, коли йому було півроку Пробач!”
“Ніколи”, відповів він.
Василь знову став пілотом. Подав на розлучення. Ігор так і не дізнався про сина він із дружиною виїхав за кордон.
Один божевільний вчинок зруйнував все. Марія мала гроші, квартиру, сина Але не мала любові.
Якби вона сказала правду тоді Може, все було б інакше?
**Урок:** Довіра як скло. Розбита не склеїш.