” Ти сьогодні сказав, що одружився зі мною, бо я «зручна»! Ну і що? він знизав плечима. Хіба це погано?
Ти що, знову в цьому старому халаті? Олег з огидою глянув на Оксану, застібаючи манжету сорочки, ніби готувався до бою.
Вона завмерла з чашкою кави в руках. Пар тоненькою цівкою обпалював пальці, але вона не відводила їх.
Він зручний.
Ну так, зручний, фукнув він, поправляючи краватку перед дзеркалом. Як і все в тобі.
Оксана опустила очі. Кава більше не парувала. Поверхня темніла, наче крихітне зламане дзеркальце.
Олегу, ти
Що? він уже діставав ключі, метал брязкнув об обручку.
Нічого.
Двері вдарили так, що задрижала полиця з порцеляною.
***
Познайомилися на роботі. Вона тиха бухгалтерка, що завязувала волосся в неохайний пучок, він самовпевнений керівник, чий сміх лунав коридорами. Олег гарно залицявся: троянди з росою, вечері при свічках, де він замовляв для неї стейк «середньої прожарки», не питаючи, що їй подобається.
Ти ж не з тих, хто свариться через дрібниці, так? якось спитав він на третьому побаченні, поклавши серветку їй на коліна.
Ні, усміхнулася Оксана, ніби не чуючи тривожних дзвіночків.
От і добре. Моя колишня постійно влаштовувала істерики
Вона не придала цьому значення. А потім весілля, діти, будинок. Усе як у людей.
Тільки іноді, коли вона одягала сукню з відкритими плечима, він казав:
Тобі б щось скромніше. Це не твій стиль.
Або коли вона фарбувала губи перед дзеркалом, він кидав:
Навіщо? Все одно вдома сидиш.
А одного разу, коли вона купила нові парфуми з квітковим ароматом, він скривився:
Пахне, як у базарній тітки. Ти що, на ту бухгалтерку Марійку рівняєшся?
І вона більше не носила їх.
А на день народження він подарував їй пилосос.
Старий уже скрипить, пояснив він, коли вона розпаковувала коробку. А то постійно зітхаєш, коли прибираєш.
Вона подякувала. А потім довго дивилася у вікно, поки діти не покликали різати торт.
Але вона мовчала. Бо він був хорошим чоловіком. Не бив, не пив, гроші приносив.
Хіба цього мало?
***
Ти мене ніколи не любив?
Той самий вечір. Та сама розмова. Олег відвів погляд, ніби перевіряв, чи зачинене вікно.
Ну чого ти Ти ідеальна дружина.
Це не відповідь.
Він зітхнув, ніби пояснював дітям, чому небо синє.
Оксано, ну що ти вигадуєш? У нас усе гаразд.
Гаразд?! її голос затремтів не від сліз, а від люті, що нарешті вирвалася назовні. Ти сьогодні сказав, що одружився зі мною, бо я «зручна»!
Ну і що? він знизав плечима. Хіба це погано?
Вона дивилася на нього, ніби бачила вперше: цей загар на шиї від футболу з друзями, а не від спільних вихідних. Ця зморшка між бровами не від турбот, а від досади, що він мусить щось пояснювати.
А Наталка?
Обличчя Олега здригнулося, ніби хтось доторкнувся до відкритої рани.
До чого тут вона?
Ти її любив.
Так, випалив він, і в цьому слові було більше почуття, ніж за всі їхні роки. Любив. Але з нею неможливо було побудувати сімю.
Оксана відчула, як щось всередині ламається з тихим клацанням, наче зламалася шпилька: іти можна, але вже не так, як раніше.
Тобто я слухняна заміна.
Не ускладнюй, він махнув рукою, ніби відганяючи муху. У нас діти. Дім. Чого тобі ще?
***
Вона вагалася.
Може, він правий? Може, кохання це розкіш, а сімя важливіша? Оксана стояла біля вікна, спостерігаючи, як перші краплі дощу розпливалися по шибці. У відбитті виднілися сліди її пальців вона так часто тут стояла останнім часом, ніби чекала, що світ за вікном підкаже їй відповідь.
А Олег Олег жив так, ніби нічого не сталось.
Через тиждень, коли вона знову промовчала, він перестав навіть намагатися.
Знову вареники? Він копався виделкою в тарілці, ніби шукав помилку. Ну хоч би сметани додала.
Ти ж казав, що не любиш сметану, відповіла вона, але голос звучав ніби не її.
Та й що? Він відсунув тарілку, ніби там було щось неїстівне. Наталка завжди
Оксана різко встала. Стілець скрипнув, залишивши подряпину ще одну мітку в їхньому домі.
Хочеш до Наталки? Іди!
Та годі тобі, він засміявся, і цей сміх був гостріший за крик. Куди я піду? Ти ж знаєш, що мені з тобою зручно.
У цю мить вона зрозуміла.
Він навіть не намагався її втримати. Не тому, що був певний у її коханні, а тому, що був певний у її покорі.
Вона по