Геть звідси, гидкий діду! гукали йому вслід, виганяючи з готелю. Аж потім усі дізналися, ким він був насправді та вже пізно було щось виправляти.
Молоденька адміністраторка, охайна та витончена, здивовано моргала, дивлячись на чоловіка років шістдесяти, що стояв біля стійки. Він був у потертому плащі, від якого пахло рибою, але усміхнувся й попросив:
Дівчино, заселіть мене, будь ласка, у люкс.
Його блакитні очі здавалися знайомими ніби Оксана вже десь бачила цей погляд. Та зрозуміти, звідки, не встигла. Роздратовано зітхнувши, вона потягнулася до тривожної кнопки.
Вибачте, але у нас немає вільних номерів, холодно відповіла вона, гордо піднявши підборіддя.
Немає? А мені підказали, що один люкс завжди залишається вільним.
Чоловік виглядав здивованим. Не жебрак, звісно, але вигляд мяко кажучи, не найкращий. Від нього несло водою, ніби він тільки виліз із ставка. І ще сміє питати про люкс!
Оксана лише усміхнулася зверхньо: навіть на найдешевший номер у нього б не вистачило.
Будь ласка, не заважайте. Хочу прийняти душ і відпочити. Дуже втомився.
Я вам чітко сказала тут вам не раді. Ідіть у дешевший готель. До того ж ви жодним чином не відповідаєте нашим стандартам. Брудний дідусь, а лізе в люкс додала вона півголосу.
Тарас Іванович знав точно: один номер у цьому готелі завжди резервують. Він уже хотів заперечити, але охоронець грубо схопив його за руку й випхнув на вулицю. Потім переглянувся з іншим і засміявся мовляв, дідько літній, а туди ж, у розкіш.
Діду, тобі б і за ліжко в коридорі не вистачило. Тікай, поки цілий!
Тарас Іванович був шокований такою нахабністю. Дідько?! Йому всього шістдесят! Якби не ця клята рибалка, він би їм показав! Хотілося дати відсіч, але сили були на нулі. Ввязуватися у бійку значило ризикувати опинитися у відділку, а цього він не міг допустити. Довелося стерпіти, але він пообіцяв собі: якщо колись стане власником цього готелю, таких охоронців звільнить на місці.
Спроба повернутися закінчилася ще одним вигнанням йому погрожували поліцією. Буркнувши під ніс, Тарас Іванович пішов у парк і сів на лавку. Як так вийшло? Він просто хотів відпочити на риболовлі, а все пішло шкереберть. Риба не ловилася лише дрібязок, який він відпускав. Потім пішов дощ, він посковзнувся біля річки й опинився у воді по пояс. Витягнувся насилу, але тепер одежа була в багнюці, а ключі десь загубилися.
Донька, як на зло, поїхала у відрядження, тож додому його ніхто не впустить. Тарас приїхав до Насті в гості, хотів здивувати, але виявилося, що вона саме збирала валізи. Якби знав заздалегідь, приїхав би пізніше. Адже спеціально взяв відпустку, щоб провести час із донькою.
Тату, вибач, що тебе покидаю. Повернуся швидше, а ти не сумуй, гаразд? Настя обняла його і поцілувала у щоку.
Та я й не збираюся. Піду на річку, порибалю. Навіщо ще сюди їхав? засміявся він.
А я думала, ти приїхав просто так, побачитися зі мною, надула губи Настя, але одразу всміхнулася знала, що тато жартує.
Збираючись на рибалку, Тарас не перевірив заряд телефону. І не подумав, що опиниться в такій ситуації. Думав, переночує в готелі, поки донька повернеться. Але його навіть на поріг не пустили. Хоча раніше такого ніколи не було. Хіба можна судити людину за зовнішнім виглядом? Він не пяний, не злочинець просто після рибалки. Так, вигляд неідеальний і пахне рибою, але хіба це причина бути грубим?
Дивлячись на розряджений телефон, Тарас похитав головою. У місті у нього не було ні друзів, ні родичів. Викликати слюсаря теж не вийде квартира на доньку. Телефон мовчав, як замовлений.
Ну що, діду, як життя? усміхнувся він сам до себе. Так його ще ніхто не називав. Дідько?! Та він ще повний сил! Його колеги б аж очі вилупили, почувши таке.
Жінка, що сіла поруч, вивела його з задуми. Доброзичлива й охайна, вона простягнула йому теплий паляничок. Тарас вдячно узяв, відчуваючи, як шлунок стискає від голоду.
Бачу, ви тут давно сидите. Що трапилося?..
Тарас розповів про рибалку, дощ, загублені ключі й вигнання з готелю.
Навряд чи я їх тепер знайду, зітхнув він. Можливо, впали у воду. І не думав, що опинюся в такому становищі. Усе через те, що люди дивляться лише на зовнішність.
Жінка кивнула. Вона працювала у пекарні неподалік і вже давно помітила, як він сидить самотньо.
Я одразу зрозуміла, що ви не пияка, усміхнулася вона. Ви зовсім не схожі.
Боже борони, хитнув головою Тарас. Здоровя треба берегти. А